Публічне адміністрування у сфері організації та функціонування коледжів в Україні: історія, зарубіжний досвід, сучасний стан та тенденції розвитку

Розвиток людської спільноти значною мірою визначається ста­ном освіти й науки. У зв’язку з розширенням Європейського Союзу, процесом зближення України з Європейським Союзом одним з основних напрямів євроінтеграції нашої держави є реформи в галузі освіти, зокрема вищої. При цьому головний пріоритет роз­витку сучасної вищої освіти України спрямований на входження в загальноєвропейський і світовий освітній простір, гармоніза­цію національних та міжнародних вимог до підготовки фахівців. У процесі реалізації зазначеного наміру необхідно модернізувати українську модель вищої освіти з урахуванням загальносвітових і європейських тенденцій, власного історичного розвитку та вну­трішньої ситуації в державі.

Водночас перехід України до інформаційно-технологічного суспільства та демократичні зміни в соціально-економічному роз­витку держави потребують створення принципово нової ланки в загальній системі освіти – вищої професійної освіти, до якої нале­жать і коледжі. Станом на 01 вересня 2018 року в Україні функці­онує 611 коледжів, серед яких 356 закладів державної форми влас­ності, 131 – комунальної форми власності, 124 – приватної форми власності. На сьогодні відповідно до чинного законодавства коле­джі належать до системи вищої освіти. Вони поки що функціону­ють як самостійні заклади вищої освіти або як структурні підроз­діли закладів вищої освіти ІІІ–ІV рівнів акредитації. З 2016 року коледжі поставлені перед вибором: або залишитися у вищій освіті та дублювати університети й готувати бакалаврів, або перейти в професійно-технічну освіту, що фактично ліквідує освітній рівень, який забезпечує підготовку практико-орієнтованих фахівців із вищою освітою початкового та першого рівня.

Проблеми, з якими стикнулися сьогодні коледжі, потребу­ють термінового вирішення, внесення змін або розроблення відповідних нормативно-правових актів, проведення роз’ясню­вальної роботи Міністерством освіти і науки України.

Головне завдання сьогоднішніх освітянських реформ – не втратити цілу систему підготовки фахівців середньої ланки, які завжди були затребуваними в українській економіці. Якщо донедавна таку освіту розглядали як простий засіб відтворення «робочої сили», то в сучасних умовах – як джерело активного відродження й зростання економічно та соціально активних груп населення, які можуть працювати в усіх сферах суспільного виробництва.

Саме під таким кутом зору в монографії здійснюється розгляд специ­фічних особливостей адміністративно-правового регулювання діяльності коледжів.