Розслідування умисного знищення або пошкодження чужого майна

У сучасних умовах корінних соціально-політичних та економічних перетворень, реформування всіх сфер державного і суспільного життя, потреби суспільства в ефективних засобах і методах боротьби з таким негативним соціальним явищем, як злочинність значно зростають. Звертає на себе увагу неухильне підвищення мобільності, організованості і, як наслідок, суспільної небезпеки дій злочинців. Найбільш помітно це на прикладі злочинів проти власності, питома вага яких у загальній структурі злочинності залишається значною. До найбільш небезпечних у цій категорії відноситься умисне знищення або пошкодження чужого майна (ст. 194 КК України), питома вага якого складає 6,4% від усіх злочинів проти власності.

Вказані злочини стають поширеним засобом психологічного впливу у боротьбі з конкурентами і нанесенням їм матеріальної шкоди. Нерідко такі кримінальні правопорушення, вчинені шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, спричиняють загибель людей, пов’язані з вимаганням, отриманням необгрунтованого страхового відшкодування, приховуванням тяжких злочинів.

Кримінальні провадження про умисне знищення або пошкодження чужого майна відносяться до складних з точки зору юридичного аналізу, а також здійснення досудового розслідування. Це значною мірою пояснюється: характером дії вогню чи вибуху, як руйнівного процесу, що тягне, за собою знищення багатьох слідів злочину; труднощами в їх кваліфікації (при встановленні розміру шкоди, визначенні причинного зв’язку суспільно небезпечного діяння і його наслідків через різноманіття пожеж та вибухів, встановленні умислу, особливо при змішаній формі вини) та проведенні окремих слідчих (розшукових) дій; відсутністю достатньої кількості слідчих, що володіють спеціальними знаннями і навичками розслідування злочинів цього виду. Крім того, слідчими висуваються далеко не всі версії, а перевірка висунутих версій проводиться поверхнево. Вказані труднощі обумовлені специфікою боротьби з даним видом злочинів, витонченістю і різноманіттям способів, механізмів їх вчинення та приховування. Цими та іншими обставинами обумовлюється низька розкриваність злочинів, передбачених ст. 194 КК України.

Необхідність написання монографічного дослідження викликана також наявністю зростаючого розриву між об’єктивними потребами слідчої практики з розслідування і фактичним рівнем теоретичного, правового та ресурсного забезпечення даного напрямку діяльності. Актуальність вищезазначених питань обумовлюється також введенням в дію у листопаді 2012 року Кримінального процесуального кодексу України, оновлені положення якого у сфері проведення слідчих (розшукових) дій, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зумовили виникнення комплексу проблем законодавчого та правозастосовного характеру при розслідуванні умисного знищення або пошкодження чужого майна.

Таким чином, актуальність досліджуваних у монографії питань обумовлена також як її недостатньою науковою розробкою, так і високою практичною значущістю для правового вирішення вказаних кримінальних проваджень.