Довідник захищених в Україні дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора юридичних наук з військового права (1991 - 2014 рр.)

Військове право у вітчизняній юридичній науці невиправдано забуто. Це обумовлено декількома причинами. По-перше, негативними тенденціями у розвитку і зміцненні української армії, шо позначилося на усіх сферах і не оминуло військово-правову науку. По-друге, ліквідацією системи військових судів, і зміною статусу військових прокуратур. По-третє, недооцінкою у вітчизняній юриспруденції специфіки і ролі військового права, що відбивається на ставленні до його статусу як комплексної галузі права, яка здійснює правове забезпечення воєнної безпеки суспільства. По-четверте, ліквідацією наукової спеціальності «Військове право; військові проблеми міжнародного права», що призвело до розмивання і втрати спеціфичної складової у роботах, пов’язаних з правовим забезпеченням військової сфери, а отже — воєнної безпеки.

Сучасний погляд на військове право України відображає найновіші досягнення вітчизняної та зарубіжної юриспруденції, передбачаючи зокрема, необхідність виокремлення у системі права комплексних системних утворень, яким є військове право. Військове право виокремлюється в українській системі права як комплексна галузь права завдяки власному правовому режиму. В умовах зовнішніх викликів, загроз суверенітету татериторіальній цілісності України актуальним питанням є відновлення правового забезпечення війскової сфери на наукових засадах, посилення теоретико-методологічної основи розвитку правового забезпечення війкових інституцій, та військової прокуратури зокрема.

Додатковим аргументом щодо зформування та визнання військового права як галузі права України є існування системи військового законодавства, відокремленого напряму наукових досліджень в галузі правознавета та навчальної дисципліни.

Аналіз розвитку науки з військового права як в Україні, так і в іноземних державах, можна проводити за різними критеріями, з використанням різних методик і даних. Достатньо об’єктивним для вивчення ситуації у пострадянських державах уявляється дещо формалізований підхід, який базується на аналізі захищених дисертаційних робіт за відповідною галуззю.

Такий підхід не лише надає можливість ретроспективного аналізу розвитку досліджень з військового права в Україні, але може бути корисний і при виборі напрямів майбутніх досліджень,пошуку необхідної інформації, встановленні контактів з фахівцями з військового права. Видання, яке підготовлено з огляду на такий підхід, дає можливість більш повного урахування наукової бібліографії при підготовці наукових робіт з військового права.

Виходячи з вищезазначеного, автори визнали доцільним підготувати довідкове видання, яке містить інформацію про захищені в Україні з 1991-го по першу половину 2014 р. дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора юридичних наук у сфері військового права та споріднених з цією комплексною галуззю наукових досліджень.

Складністю є те, що в сучасній класифікації наукових спеціальностей військове право у якості самостійної спеціальності не виокремлюється. У період з 1997 р. по 1999 р. в Україні існувала спеціальність 20.02.03 «Військове право; військові проблеми міжнародного права», яка відносилася до «Військово-спеціальних наук» — 20.02.00, та передбачала присвоєння наукового ступеня з військових або юридичних наук. Нажаль, у 1999 р. спеціальність було ліквідовано8, що, на нашу думку, негативно вплинуло на розвиток вітчизняної правової науки, а в подальшому і практики.

Однак, низка дисертаційних досліджень були здійснені за науковою спеціальністю «Військове право; військові проблеми міжнародного права», які приводяться у цьому довіднику. Водночас, дисертаційні дослідження, які стосуються військового права та суміжних інститутів, захищались і захищаються за іншими юридичними спеціальностями: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень», 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право», 12.00.08 «Кримінальне правота кримінологія; кримінально-виконавче право», 12.00.11 «Міжнародне право», а також 12.00.02 «Конституційне право»;12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право», 12.00.05 «Трудове право; право соціаль-ного забезпечення», та за іншими юридичними спеціальностями, що пов’язано з комплексним характером галузі. Тому при відборі дисертацій з військового права ми не обмежувались однією науковою спеціальністю, а опрацювали всі юридичні наукові спеціальності з метою виявити дослідження, які є дотичними до питань військово-правового регулювання.

Довідник містить іменний покажчик дисертацій і авторефератів з військового права, захищених в Україні з 1991-го по першу половину 2014 рр. Водночас ми підготували предметний і хронологічний покажчики за той самий період, аналіз яких дозволяє оцінити відповідно предметну спрямованість і динаміку проведення досліджень у галузі військового права. У додатку міститься витяг з авторефератів більшості дисертацій, який включає структуру та анотацію дисертаційного дослідження.

Дані, які ми отримали в результаті підготовки покажчиків, узагальнені в таблицях, що наводяться у вступі, де поміщений короткий аналіз цих таблиць.

При підготовці покажчиків ми використовували, насамперед, електронну бібліотеку авторефератів дисертацій Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Були опрацьовані також автореферати, що знаходяться на зберіганні в бібліотеці Національного університету «Одеська юридична академія».

Варто відмітити, що окремі теми дисертаційних досліджень, які виконані у вишах СБУ та М ВС України, не потрапили до довідника, оскільки на розповсюдження цієї інформації поширюються відповідні обмеження.