Громадянське суспільство в Україні: сучасний стан, виклики, стратегія модернізації. Том 1

Пропоноване видання є унікальним правовим дослідженням, що присвячене 100-річчю створення Національної академії наук України. Виконане провідними науковцями Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України спільно зі знаними істориками та теоретиками держави і права, вченими-конституціоналістами академічних інститутів та вищих юридичних навчальних закладів України.

Проблеми громадянського суспільства є надзвичайно складними і багатогранними, а їх значущість і актуальність є незаперечними і не потребують додаткового обгрунтування. Саме життя поставило їх у центр наукової уваги і диктує необхідність їх комплексного розв’язання.

Досвід періоду незалежності та суспільних перетворень переконливо засвідчив, що досягнення якісних трансформацій у суспільстві можливе лише за умови розвитку демократії, побудови правової держави, якнайперше втілення в життя її принципів, ефективного функціонування її інститутів, зокрема верховенства права, поділу влади, забезпечення прав і свобод людини, конституційної законності, децентралізації управління, розвитку місцевого самоврядування, залучення громадської ініціативи до всіх без винятку сфер життя.

Основою суспільного прогресу і динамічних перетворень може стати тісна співпраця, взаємодія і взаємна відповідальність демократичної, правової держави і громадянського суспільства. У методологічному аспекті найпродуктивнішим є підхід до аналізу проблеми: громадянське суспільство є основою сучасної держави, його становлення відбувається у тісному зв’язку з утворенням демократичної, правової, соціальної держави. На сучасному етапі роль держави в розвитку громадянського суспільства зростає. Воно потребує її підтримки, яка б забезпечила правові, політичні, організаційні умови для його існування, виступала гарантом його функціонування. Ця умова має забезпечити використання Україною політичних, економічних, соціальних, геополітичних перспектив, які відкрились перед нею після закінчення періоду редемократизації та Революції гідності.

Держава в особі влади покликана сприяти розвитку громадянського суспільства, реалізації його завдань, насамперед шляхом створенни відповідних правових умов, поряд із тим реалізація чинної Конституції України свідчить, що Основний Закон держави в частині положень, що стосуються громадянського суспільства, потребує модернізації і внесення змін до нього.

Недосконалість чинного національного законодавства створює штучні бар’єри для реалізації громадських ініціатив, утворення нових видів організацій громадянського суспільства, врахування пропозицій громадськості органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Потребує вдосконалення рівень гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу та врахування кращого міжнародного досвіду у сфері розвитку громадянського суспільства.

Як засвідчує аналіз сучасного стану розвитку цього суспільства в Україні, тут існують істотні проблеми. Вони полягають у недостатній прозорості діяльності органів влади, існуючому бюрократизмі, низькому рівні взаємної довіри між державою і громадянським суспільством, малоефективною залишається співпраця між ними.

На подолання зазначених проблем спрямований Указ Президента України «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» від 26 лютого 2016 року, яким затверджена Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки. Остання передбачає створення сприятливих організаційних, фінансових, технічних умов для розвитку громадянського суспільства, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади та органами місцевого самоврядування на засадах партнерства, забезпечення ефективних процедур участі громадськості під час формування та реалізації державної, регіональної політики, вирішення питань місцевого значення, забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод людини, задоволення суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії, громадської ініціативи та самоорганізації, стимулювання участі організацій громадянського суспільства в соціально-економічному розвитку держави тощо.

Зазначена Стратегія будується на принципах: пріоритету прав і свобод людини і громадянина; верховенства права; прозорості, відкритості та взаємної відповідальності держави і громадянського суспільства; політичної неупередженості й недискримінації стосовно усіх організацій громадянського суспільства; забезпечення конструктивної взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства; сприяння залученню громадськості до формування та реалізації державної, регіональної політики та вирішення питань місцевого значення. Указ спрямований на створення сприятливих умов для форму вання та конституційного розвитку організацій громадянського суспільства, забезпечення ефективних процедур участі громад ськості у формуванні та реалізації політики, стимулювання участь організацій громадянського суспільства в соціально-економічному розвитку України, створення сприятливих умов міжсекторальної співпраці та створення загальнонаціонального фонду розвитку громадянського суспільства.

Громадянське суспільство покликане сприяти реалізації інтересів громадян, захищати у разі потреби їх права, контролювати державну владу, охороняти права і свободи, сприяти міжетнічні: та міжконфесійній толерантності, об’єднуватись у разі виникнення загрози суспільним інтересам як на місцевому, так і загально національному рівнях. Попри проблеми, пов’язані з формуванням та функціонуванням громадянського суспільства, воно було, є залишається протягом усього періоду незалежності держави чи не єдиним легітимним інститутом для громадян і викликає в них довіру. Як переконує досвід, саме громадянське суспільство, акумулюючи прогресивні сили, здатне стати основою і засобом проведення модернізації країни. Його активні носії, усвідомлюючи відповідальність перед майбутнім, спроможні запропонувати стратегії глибоких суспільних перетворень через вибір оптимальної моделі демократії, за якої громадянське суспільство і держава взаємодіятимуть як рівноправні партнери.

Протягом останніх років громадянське суспільство постало втіленням загальнонаціонального, загальнонародного інтересу, захисником Вітчизни, її територіальної цілісності й незалежності. Підґрунтям його функціонування є фундаментальні традиції, ментальність, право і культура народу. Стратегічно його дії спрямовані н об’єднання України, всіх громадян незалежно від місця їх мешкання, мови, культурних традицій, конфесійної належності та зовнішньополітичних орієнтацій. За розвиненого громадянського суспільства зростає рівень самостійності регіонів, вага місцевого самоврядування, через децентралізацію управління ліквідується диктат центру і відбувається максимальне наближення влади до окремих громадян та їх об’єднань. За таких умов постає можливість здійснення справедливої соціальної політики, подолання соціального розкол суспільства, піднесення добробуту народу, модернізація соціальне сфери, проведення ефективної гуманітарної політики, спрямоване на реальний розвиток духовної сфери, кардинальні зміни в систему освіти, організації науки, створення конкурентоспроможного інтелектуального середовища серед науковців та наукових шкіл, здійснення фундаментальних теоретичних досліджень, спрямованих на забезпечення інноваційного розвитку країни та її інтеграції в європейський та світовий простір.

Високорозвинене громадянське суспільство до мінімуму зводить існування сурогатних суспільних форм - корупцію, злочинність та ін., забезпечує захищеність кожного свого члена, його гідності, добробуту, безпеки. Воно забезпечує об’єднання зусиль громадян навколо таких цінностей, як високий рівень добробуту, конкурентоспроможність економіки, справедливість, солідарність, професіоналізм, креативність, сталий освітній розвиток тощо.

Але досягнення цих цінностей значною мірою пов’язане з розв’язанням теоретичних проблем розвитку громадянського суспільства. Саме на це і спрямована ця монографія. У першому її томі «Загальнотеоретичні та конституційно-правові аспекти розвитку громадянського суспільства в Україні» досліджено проблеми формування концепту громадянського суспільства у правовій теорії, ретроспективу і сучасність його взаємозв’язків і взаємодії з державою, розвитку політико-правових відносин. Конституційно-правові засади модернізації, створення ефективного інституту прав і свобод людини громадянського суспільства - теми наступних розділів. Окремий розділ присвячено дослідженню взаємодії громадянського суспільства з державою, включаючи й органи місцевого самоврядування.

Досліджуючи проблему, автори спиралися на масив вітчизняних і зарубіжних першоджерел, новітнє українське законодавство. Вони не просто констатують факти, а висловлюють своє бачення проблеми, пропонують шляхи її розв’язання. У цьому контексті важливими є пропозиції щодо вдосконалення взаємодії держави і суспільства, розвитку механізму забезпечення прав і свобод людини, посилення їх судового захисту тощо. Заслуговують на особливу увагу теоретичні рекомендації, що стосуються більш повного закріплення існуючого інституту громадянського суспільства в Конституції України в контексті її сучасного реформування.

Перший том монографії підготували доктори юридичних наук: загальна редакція: Ю. С. Шемшученко, О. В. Скрипнюк; передмо¬ва — Ю. С. Шемшученко; розділ 1: підрозділ 1.1 — В. І. Тимошенко, підрозділ 1.2 — Р. Ф. Гринюк, підрозділ 1.3 — К. А. Бабенко, підроз¬діл 1.4 — Н. М. Оніщенко; розділ 2: підрозділ 2.1 — А. Р. Крусян, підрозділ 2.2 — Я. О. Берназюк, підрозділ 2.3 — С. Г. Стеценко; розділ 3: підрозділ 3.1 — О. В. Пушкіна, підрозділ 3.2 — Н. М. Пархо- менко, підрозділ 3.3 — С. Я. Вавженчук; розділ 4: підрозділ 4.1 — В. Б. Ковальчук, підрозділ 4.2 — В. М. Скрипнюк, підрозділ 4.3 — В. В. Сухонос, підрозділ 4.4 — С. В. Прилуцький (у співавторстві з кандидатом юридичних наук О. В. Стрєльцовою), підрозділ 4.5 — О.В. Батанов.