Історія суду і судочинства в Україні

Сутність судової системи добре відома і полягає в тому, щоб чітко, неупереджено, справедливо, із дотриманням необхідної процедури приймати законні рішення на всій території держави. Саме для цього у 2015 році було запроваджено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки. Разом з тим, проголошена судова реформа залишила багато невирішених питань, зокрема щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя, їх права на справедливе судове рішення, реальної незалежності суддів. Свідченням тому є незадовільний рівень довіри до судової системи в Україні, відсутність у деяких регіонах України суддів у судах, а сама процедура судового розгляду стала досить дорогою для сторін процесу.

Як відомо, судові органи відіграють важливу роль у правовому забезпеченні та захисті прав і свобод людини й г ромадянина. Попри наявну нині у європейських країнах тенденцію до уніфікації правових інститутів, судові системи європейських держав зберігають відмінні риси. В Україні вони теж є. Пояснити це можна наявністю історичних традицій та особливістю існуючих правових систем. Враховуючи сучасний стан організації судової влади в Україні, неможливо не помітити значну кількість існуючих там проблем. Однак, сліпе копіювання іноземного досвіду ані в Україні, ані в інших країнах ніколи не давало виключно позитивних результатів. З цього приводу український дослідник С. В. Прилуцький зазначив, що «Пошук балансу між державою та громадянським суспільством спонукає до таких механізмів організації судової влади, які відобразять їх спільний компроміс. Убачається, що такий компроміс між державою та громадянським суспільством у питаннях організації судової влади та здійснення правосуддя може реалізуватися передусім у формі активного громадянського контролю».

Безумовно, судова влада у правовій та демократичній державі має будуватись на таких засадах, щоб бути незалежною та самостійною між державою та людиною. Незалежна судова влада- це насамперед прояв і здобуток громадянського суспільства, де суд виступає не складовою системи державного апарату та управління, а є незалежним і безстороннім посередником між громадянським суспільством та державою.

Тому, на наш погляд, вивчення історичного досвіду формування органів українського судочинства може стати важливим і корисним для сучасних українців. Особливо для тих, хто планує зв’язати свою долю з юриспруденцією.