Конституційно-правовий статус глави держави в Україні та зарубіжних країнах: порівняльний аналіз

Необхідність дослідження конституційно-правового статусу глави держави зумовлена незавершеністю державно-правової реформи в Україні, пошуком місця і ролі Президента України в механізмі державної влади, необхідністю забезпечення його функціональної дієвості в умовах посилення громадянської і політичної нестабільності.

Проведення конституційної реформи в Україні передбачає внесення змін до Конституції України, предметом яких поряд з іншими аспектами, такими як муніципальне, судове, правоохоронне та інше реформування, мають стати питання оновлення конституційно-правового статусу глави держави.

В Україні за двадцять п’ять років її незалежності існували різні юридичні формати президентської влади: від поміркованої, слабкої і до сильної та навпаки, проте жоден із них в умовах українських реалій не знайшов фактичної підтримки ні в доктрині права, ні в суспільстві.

Учені-конституціоналісти, фахівці з державного управління і законодавці мають запропонувати суспільству прийнятний для національного державотворення механізм державного владарювання за дієвої участі в ньому не тільки всіх вищих органів державної влади, одним з яких є глава держави, а й місцевих органів публічної влади. Відтак, має відбутися комплексний перерозподіл повноважень між органами публічної влади.

В новоствореному апараті державного управління мають бути відсутні функціональна «перенавантаженість» одних органів державної влади та невиправдано обмежені (звужені) повноваження інших державних органів, оскільки унормована наявність в останніх лише «декларативно-декоративних» повноважень апріорі викликає дисбаланс у системі стримувань і противаг, що може призвести до чергової політичної кризи в Україні. Саме тому тема запропонованого дослідження охоплює правовідносини, пов’язані з конституційно-правовим статусом глав зарубіжних держав.

Інститут глави держави як соціально-правове явище має універсальне значення для всіх правових систем світу, тому наукова цінність порівняльного аналізу конституційного законодавства, державотворчої практики і доктринальних досліджень в аспекті конституційно-правового статусу глави держави виправдано не обмежується ні часовими межами, ні кордонами національних держав.

Важливість проведення порівняльного аналізу зарубіжного і національного конституційного законодавства в частині нормативної регламентації правового статусу глави держави зумовлена, з одного боку, необхідністю вивчення сучасних тенденцій розвитку інституту глави держави в національних країнах світу, з’ясування динаміки і механізму його співпраці з іншими інститутами влади і суспільством, унормування гарантій його державно-владної діяльності, встановлення правових підстав притягнення глави держави до юридичної відповідальності, а з іншого - практичною потребою внесення змін і доповнень до Конституції України, оскільки на зміну тривалому періоду політико-правових «спроб і випробувань» в Україні має настати політична стабільність, соціальна гарантованість та економічний розвиток.

Інститут глави держави традиційно вивчали філософи, теоретики права, теологи церкви, політичні та громадські діячі, завдяки чому вдалося окреслити й наповнити певним змістом понятійно-категоріальний апарат, пов’язаний з інститутом глави держави, визначити сутність і практичне значення його в системі світоглядних та інших координат.

До проблеми конституційно-правового статусу глави держави зверталися вітчизняні вчені, зокрема: О. В. Бойко, О.Т. Волощук, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, Н. Г. Плахотнюк, В.Ф. Погорілко, С. Г. Серьогіна, О. Ф. Скакун, Т. В. Скомороха, В. В. Сухонос, В. Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О. Ф. Фрицький, В. А. Шатіло, В.М. Шаповал та інші; вчені країн СНД: М. В. Баглай, Б. М. Габричидзе, Ю.М. Козлов, 0.0. Кутафін, М.Н. Марченко, В.М. Мендрин, 0.0. Мішин, Н.О. Михальова, Ж. Саурбек, Б. О. Страшун, Ю. О. Тихомиров, В. Є. Чиркін та інші; вчені дореволюційного періоду: О. Д. Градовський, В.М. Гессен, С. А. Котляревський, М.М. Коркунов, Б. М. Чичерін. Г. Ф. Шершеневич та інші; арабські вчені: Абу-ан-Насром аль-Фарабі, Абуль-Хасан аль-Маварді, Ібн Сіна, Ібн Руштд, Ібн Халдун та інші; західні вчені: Ф. Ардан, М. Ахтєнберг, Д. Д. Бас, К. ван Вольферен, А. Демішель, Ф. Демішель, П. Розанвалон, А. Кагаме, Б. Келлерма, М. Крелль, Ф. де Куланж, Ф. Мараіні, Р. Тамамес, Е. Хертслет, К. Хессе та інші; американські вчені: Дж. Джексон, В. Бредфорд, Дж. Спаркс, Д. Тейлор, Д. Уілсон, М. Уоллерстайн, Н. Фрай, М. Шінер та інші.

Науковий доробок яких заслуговує на увагу, оскільки предмет їх наукового дослідження окреслений загальнотеоретичними напрацюваннями інституту глави держави, а інколи поглибленим аналізом окремих аспектів його конституційно-правового статусу (повноваження, порядок зайняття поста, правові акти глави держави тощо).

Окремо зазначимо про В. В. Сухоноса, який присвятив свою дисертацію механізму функціонування держави та місцю в ньому глави держави як його окремого елемента, що розглянув крізь призму форм державного правління, форм державного устрою та форм державного режиму.

Предмет дослідження ґрунтується на аналізі конституційно-правового статусу глави держави з огляду на його становлення, розвиток і функціонування в системі різних правових сімей, завдяки чому забезпечується логічна системність і послідовність дослідження, оскільки компонується територіально визначена цілісна політико-правова картина, пов’язана з інститутом глави держави. Крім того, здійснено наукову розвідку тих питань, які залишилися поза увагою дослідження В. В. Сухоноса, а саме: нормативна регламентація конституційно-правового статусу глави держави та методологія його дослідження, правосуб’єктність глави держави, принципи його конституційно-правового статусу, видовий аналіз його компетенції, гарантії конституційно-правового статусу глави держави, а також на основі аналізу зарубіжного законодавства і державотворчої практики надано пропозиції до національного конституційного законодавства в аспекті удосконалення конституційно-правового статусу Президента України.

Позитивно оцінюючи предметні доктринальні здобутки в галузі юриспруденції, слід визнати, що необхідність дослідження конституційно-правового статусу глави держави зумовлена й іншими чинниками, зокрема тим, що інститут глави держави, пристосовуючись до нових державно-політичних, міжнародних, соціально-економічних та інших викликів соціуму, постійно еволюціонує та змінюється, що призводить до часткового нівелювання конституційно-правової сутності попередніх досліджень і, водночас, відповідно до необхідності врахування правової природи та характеру нових законодавчих змін, державотворчої практики, посилення або зменшення обсягу урядових або парламентарних державно-владних повноважень, відкриває простір для нових наукових розвідок.

Наведене вище свідчить про актуальність обраної теми монографії, необхідність вивчення конституційно-правового статусу глави держави в Україні та зарубіжних країнах.