Криміналістика в тестах. Навчальний посібник

1. Криміналістика – це наука, яка на підставі наукових досліджень і розробок пропонує науково обґрунтовані та перевірені практикою засоби, прийоми й методи розслідування злочинів та судового розгляду матеріалів кримінальних проваджень.

Криміналістика допомагає встановити достовірні дані, проникнути в невідоме, таємне. У повсякденному житті криміналістику пов’язують з детективними історіями Агати Крісті й Артура Конан Дойля про досвідчених слідчих, славетних експертів, однак сутність криміналістики не зводиться до поверхневого рівня детективного жанру.

Навчальні плани закладів вищої освіти передбачають вивчення дисципліни «Криміналістика». Оволодіння криміналістичними знаннями охоплює не лише засвоєння теоретичних положень цієї науки, а й відпрацювання практичних умінь і навичок застосування сучасних технікокриміналістичних засобів, прийомів і методів виявлення, фіксації, вилучення слідів та інших предметів, що можуть набути статусу речових доказів у кримінальному провадженні.

Педагогічна практика засвідчує, що найефективнішому засвоєнню саме теоретичних положень криміналістики, які висвітлено в програмі курсу, сприяє самостійна перевірка здобувачами власного рівня знань.

2. Криміналістика в тестах – це самостійна навчально-наукова робота з окремих тем криміналістики, здійснювана здобувачами вищої освіти під час підготовки до іспиту. Нині більшість закладів вищої освіти надає перевагу тестовому контролю знань. Під час складання тестів здобувачі можуть не лише перевірити власний рівень знань з криміналістики, а й отримати нові знання шляхом самоконтролю.

3. Перед тим як розпочати виконання тестів, здобувачу необхідно уважно ознайомитися з методичними вказівками та рекомендованою літературою. Крім перелічених джерел, доцільно використовувати найновіші накази, рекомендації МВС України та Національної поліції України з окремих аналізованих питань.

Здобувачу для якісного виконання тестів слід опрацювати монографії (щонайменше 1–2), підручники (2–3), навчальні та навчальнопрактичні посібники (не менше ніж 3), статті у всеукраїнських юридичних виданнях («Право України», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник прокуратури», «Юридична Україна», «Науковий вісник НАВС» (не менше ніж 5). Пріоритет слід надавати джерелам, що вийшли друком упродовж останніх років.

4. Під час організації самостійної роботи перед здобувачами вищої освіти викладач формулює завдання, пов’язані з необхідністю засвоєння освітнього матеріалу без безпосередньої його участі. Залежно від задуму він визначає час виконання самостійної роботи в процесі навчальних занять, узгоджує її з іншими видами освітньої діяльності, пропонує конкретні завдання, проводить інструктаж щодо їх виконання, з’ясовує повноту, глибину й обсяг обов’язкового виконання завдань, здійснює допоміжні заходи (консультації, спостереження, співбесіди) з опосередкованого управління діяльністю здобувачів і діагностування якості самостійної роботи.