Кримінальна процесуальна діяльність слідчого: теорія та практика

ВСТУПНЕ СЛОВО ПРОФЕСОРА М.А. ПОГОРЕЦЬКОГО

Шановний читачу!

Вашій увазі пропонується монографічне дослідження, присвячене теоретичним, правовим та праксеологічним проблемам кримінальної процесуальної діяльності слідчого. Автором цього дослідження є відомий правник, доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Максим Сергійович Цуцкірідзе.

Це дослідження - результат багаторічної наукової діяльності автора, який пройшов у науці шлях від ад’юнкта Національної академії МВС України, успішно закінчивши стаціонарні ад’юнктуру (аспірантуру) та докторантуру, до доктора юридичних наук, доцента.

Монографія увібрала в себе багатий досвід практичної слідчої діяльності автора в органах МВС, зокрема в Національній поліції України, де він пройшов кар’єрних шлях від дізнавача, слідчого районного відділу до заступника начальника Національної поліції - Начальника Головного слідчого управління Національної поліції України, здобувши безцінний досвід, який уміло використаний ним у цій роботі для розробки теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення кримінальної процесуальної діяльності слідчого.

Ця праця М.С. Цуцкірідзе є одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням теоретичних, правових та праксеологічних засад кримінальної процесуальної діяльності слідчого, в якому автор сформулював нові наукові результати, висновки та пропозиції, що мають суттєве доктринальне та прикладне значення. Зокрема, у монографії вперше в теорії кримінального процесу розроблено комплексну концепцію кримінальної процесуальної діяльності слідчого, що охоплює методологічний, пізнавальний та компетенційний аспекти.

Учений вперше в теорії кримінального процесу комплексно і системно розглянув теорію структурного функціоналізму, загальну теорію боротьби зі злочинністю, теорію змагальності та теорію управління як методологічні засади кримінальної процесуальної діяльності слідчого.

Уперше в теорії кримінального процесу автор довів, що теорія структурного функціоналізму є методологічною основою, відповідно до якої суб’єкт кримінального провадження слідчий розуміється як кримінальна процесуальна функція, а не як посада державного органу. У випадку залучення посадової особи слідчого до кримінального провадження функція слідчого тяжіє до злиття з відповідною посадою слідчого у держаному органі.

У монографії обґрунтовується, що використання терміна «детектив» є адекватним реаліям сучасного етапу розвитку науки кримінального процесу, кримінального процесуального законодавства та практики його застосування. Обґрунтовано наголошується, що детектив має поєднувати у собі функції досудового розслідування і оперативно-розшукової діяльності. «Об’єднання статусів» слідчого і співробітника оперативного підрозділу в одному понятті «детектив» потребує внесення відповідних змін до кримінального процесуального законодавства України, які автором розроблені та запропоновані законодавцю.

Автор переконливо доводить, що управлінська діяльність слідчого та управління слідчою діяльністю є відображенням певного правового менеджменту, окремими видами якого є процесуальний контроль, нагляд, керівництво та організація.

У роботі визначено, що принцип «дозволено все, що не заборонено» стосовно неуповноважених учасників розслідування при реалізації прав діє в частині вільного вибору варіанту своєї поведінки. У частині ж реалізації ними обов’язків і заборон «вмикається» принцип «дозволено тільки те, що не заборонено», який реалізовують уповноважені учасники шляхом здійснення в тій чи іншій формі контролю за реалізацією обов’язків і заборон неуповноваженими учасниками.

У монографії автор обґрунтовує, що завданнями пізнавальної діяльності слідчого є: 1) здобуття об’єктивних знань щодо події минулого - кримінального правопорушення, які ляжуть в основу визначення відповідних кримінальних процесуальних питань; 2) формування кримінальних процесуальних нормативних конструкцій, що відповідають здобутим об’єктивним знанням та є основою вирішення кримінального провадження; 3) вжиття заходів для досягнення згоди учасників у тих питаннях, які можуть суттєво вплинути на відновлення порушених прав у результаті кримінального правопорушення та лягти в основу вирішення кримінального провадження.

М.С. Цуцкірідзе справедливо констатує, що визначення процесуального становища дізнавача за чинним кримінальним процесуальним законодавством через форму досудового розслідування є проблемним у зв’язку з «подрібненням» єдиного процесуального статусу посадової особи, яка здійснює досудо-ве розслідування, ускладненням процесуальних відносин між учасниками пізнання обставин кримінальних правопорушень різних видів, витрачанням зайвого часу та ефективним забезпеченням прав і свобод людини під час досудового розслідування. А тому цінними є його наукові положення та практичні рекомендації для вирішення цих проблемних питань.

У монографії М. С. Цуцкірідзе читач може знайти низку теоретичних положень щодо проблем кримінальної процесуальної діяльності слідчого, які удосконалені автором чи дістали подальший розвиток у кримінальній процесуальній науці, що є також вагомим внеском автора у науку кримінального процесу.

Ця праця має також надзвичайно важливе значення для навчального процесу з підготовки та перепідготовки слідчих, оперативних працівників, детективів, прокурорів та керівних кадрів органів досудового розслідування і прокуратури.

Особлива цінність цієї монографії полягає і в тому, іцо у ній системно викладені у додатках розроблювані автором та колективом професіоналів під його безпосереднім керівництвом узагальнення кримінальної процесуальної діяльності слідчого за останні п’ять років, а також пропозиції по удосконаленню чинного кримінального процесуального законодавства, що регламентує кримінальну процесуальну діяльність слідчого.

Обґрунтованість та переконливість авторських наукових положень монографії грунтується на солідній емпіричній базі, яку складають рішення Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного Суду, узагальнення результатів роботи органів досудового розслідування МВС та Національної поліції України за 2015-2020 рр., результати анкетування слідчих Національної поліції України, прокурорів місцевих прокуратур за 2017-2020 рр., а також на професійному досвіді роботи самого дослідника в слідчих підрозділах МВС України та Національної поліції України.

Комплексність та багатогранність предмета дослідження, на мій погляд, залишив як самому автору, так і іншим дослідникам цієї фундаментальної й багатогранної теми низку проблем кримінальної процесуальної діяльності слідчого для подальших досліджень, а саме кримінальних процесуальних відносин слідчого з різними суб’єктами кримінального процесу, які за останні роки набули проблемного характеру у зв’язку з останніми нерідко безсистемними та суперечливими змінами і доповненнями чинного КПК України та неналежною розробленістю цих проблемних питань у теорії кримінального процесу й недосконалою слідчою й судовою практикою, а також проблем використання результатів негласних розслідувань у кримінальному процесуальному доказуванні на досудовому розслідуванні тощо.

Зважаючи на викладене, хочу побажати автору натхнення, бажання та можливостей продовжувати дослідження багатогранних проблем кримінальної процесуальної діяльності слідчого, які кожен день продукує нам життя.

Микола Погорецький,
завідувач кафедри правосуддя
юридичного факультету
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України