Міжнародне спадкування у ЄС та Україні: напрями адаптації права України до права ЄС

Високий рівень міграції з України, який спостерігається в останні роки, збільшує вірогідність виникнення іноземного елементу у спадкових відносинах. Зокрема, спадкування іноземцями майна, розташованого в Україні, чи, навпаки, громадянами України майна, розташованого за кордоном, сьогодні є звичайним явищем. В свою чергу це породжує низку питань пов’язаних із визначенням міжнародної юрисдикції у спадкових справах, права застосовуваного до спадкових відносин з іноземним елементом, визнання іноземних рішень у спадкових справах, можливості прийняття документів, виданих в одній країні, на території іншої країни, для оформлення спадщини.

Норми, що визначають міжнародну юрисдикцію у спадкових справах з іноземним елементом містяться у міжнародних договорах України та ЗУ «Про МПрП». Визнання та виконання іноземних рішень у спадкових справах регулюється не лише цими документами, але й ЦПК України. Наявність цих норм в українському праві є позитивним явищем. Водночас, слід констатувати, що вони містять певні прогалини, зміст окремих норм є неоднозначним, що ускладнює реалізацію спадкових прав. Крім того, деякі норми є архаїчними, мають у своїй основі підходи, які не використовуються у сучасному міжнародному приватному праві.

Питання правового регулювання міжнародних спадкових відносин досліджувалися українськими правознавцями: Кисілем В. І., Кармазою О. О., Бичківським О. О., Галущенко Г. О., Михайлів М. О., Фурсою Є. Є., праці яких містять ґрунтовні висновки, важливі для теорії та практики регулювання міжнародних спадкових відносин в Україні.

Цінними для правильного розуміння напрямків правового регулювання міжнародних спадкових відносин є праці дослідників, які акцентували свою увагу на загальних питаннях міжнародного приватного права, міжнародній підсудності, визнанні і виконанні іноземних судових рішень, а також відносинах, які тісно пов’язані із міжнародними спадковими відносинами, – міжнародних сімейних та відносинах з приводу міжнародних речових прав, а також тенденціях розвитку приватного права в цілому. У цьому контексті особливе значення мають дослідження Боднар Т. В., Виговського О. І., Грамадського Є. М., Довгерта О. С., Калакури В. Я., Кота О. О., Кохановської О. В., Кузнєцової Н. С., Майданика Р. А., Притики Ю. Д., Філіп’єва А.О., Харитонова Є. О., Харитонової О. І., Цірата Г. А., Черняк Ю. В.

Кваліфікація відносин з іноземним елементом як спадкових значною мірою залежить від правильного розуміння правової природи тих чи інших відносин, які виникають в процесі спадкування. Тому, надзвичайно важливими є праці дослідників у сфері спадкового права, а також реалізації спадкових прав у нотаріальному процесі: Бондарєвої М. В., Василини Н. В., Заіки Ю. О., Кухарєва О. Є., Надьон В. В., Печеного О. П., Мічуріна Є. О., Рябоконя Є. О., Спасібо-Фатєєвої І.В., Сліпченка С. О., Фурси С. Я.

Разом із тим, прийняття та введення в дію Спадкового регламенту у ЄС, який акумулював останні досягнення у сфері визначення міжнародної юрисдикції, застосовуваного права до спадкових справ іноземним елементом, визнання іноземних рішень по цих справах, прийняття аутентичних документів, створених за кордоном для оформлення спадкових прав, а також запровадив Європейський спадковий сертифікат, потребує додаткових досліджень правового регулювання міжнародних спадкових відносин, а також визначення того наскільки підходи Спадкового регламенту можуть бути запроваджені до українського законодавства.

Прийняття Спадкового регламенту викликало появу численних публікацій європейських вчених, які коментують та тлумачать його положення. Підґрунтям для написання цієї книги стали Коментар до Пропозиції Європейської Комісії до Регламенту Європейського Парламенту та Ради щодо юрисдикції, застосовуваного права, визнання та виконання рішень та аутентичних документів у спадкових справах та створення Європейського Спадкового Сертифікату (Comments on the European Commission’s Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council on jurisdiction, applicable law, recognition and enforcement of decisions and authentic instruments in matters of succession and the creation of a European Certificate of Succession), підготований вченими Інституту порівняльного та міжнародного приватного права Макса Планка Базедовим Ю. (Basedow, J.), Дуттою А. (Dutta, A.) Бауером К. (Bauer, C.), Дамаром Д. (Damar, D.), Форназайром М. (Fornasier, M.), та іншими.

У роботі також використані глибокі та всебічні дослідження Бауера Ф. (Bauer, F.,), Бономі А. (Bonomi, A.), Буонаюті Ф. М. (Buonaiuti, F.M.), Вагні Л. (Vagni, L.), Веллера М. (Weller, M.,) Даві А. (Davi, A.), Занобетті А. (Zanobetti, A.,), Зумполіса К. (Zoumpoulis, C.), Кальво Каравака А. Л. (Calvo Caravaca, A.L.,), Кастеланос Руіс, Е. (Castellanos Ruiz, E.), Кааміни Домінгуеза К. М. (Caamiña Dominguez, C.M), Калзолайо, Е. (Calzolaio, E.), Конталді Г. (Contaldi, G.,), Лагарде П. (Lagarde, P.), Ляйн Е. (Lein, E.), Маргонскі М. (Margonski, M.), Мейданіса Х. (Meidanis, H.), Ніколайо Е. (Nikolaou, E.), Ніколайдіса Г. (Nikolaidis, G.), Одерського Ф. (Odersky, F.), Памбукіса Х. (Pamboukis, H.), Панопоулоса Г. (Panopoulos, G.), Родріго Дж. Р. (Rodrigo, J. R.), Сівітанідіса А. П. (Sivitanidis A. P.), Стаматіадіса Г. (Stamatiadis, G.), Хайбеля, К. (Heibel, C.), Фішер-Кзермак К. (Fischer-Czermak, C.), Фрімстона Р. (Frimston, R.), Ціммерманна Р. (Zimmermann, R.) Шмідта Я. П. (Schmidt, J.P.) та інших.

Для пояснення окремих концепцій, що містяться у Спадковому регламенті, використана практика Суду Справедливості ЄС.

Крім того, у книзі проаналізоване національне право окремих Держав-Членів ЄС щодо визнання і надання дозволу на виконання рішень у спадкових правах, винесених у третіх державах, та прийняття документів, що стосуються спадкування та походять з третіх держав, оскільки Спадковий регламент регулює визнання і надання дозволу на виконання рішень, винесених лише у Державах-Членах та прийняття аутентичних документів, що походять із лише з Держав-Членів.

Книга є спробою визначити спільні та відмінні риси правового регулювання міжнародних спадкових відносин у Держава-Членах ЄС та Україні, а також запропонувати шляхи адаптації законодавства України до права ЄС у наступних напрямках:

• визначення міжнародної юрисдикції по спадкових справах;
• визначення права, що застосовується до спадкових відносин з іноземним елементом;
• визнання та надання дозволу на примусове виконання іноземних рішень у спадкових справах;
• прийняття аутентичних документів, створених за кордоном для оформлення спадкових прав.

В певних випадках рекомендації щодо адаптації законодавства не обмежуються лише тим, що регулює міжнародні спадкові відносини, але й стосуються загальних питань міжнародного приватного права.Окремо досліджено правове регулювання випуску та використання Європейського спадкового сертифікату.