Міжнародна правосуб’єктність Суверенного Мальтійського Ордену

Проблематика сучасної міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену, який має повну офіційну нашу «Суверенний Військовий Орден Госпітальєрів святого Іоанна Срусалимського, Родосу і Мальти», нерозривно пов’язана з історією виникнення цього госпітального Ордену та його еволюцією. Орден госпітальєрів протягом усієї своєї багатовікової історії вимушено змінював своє місцезнаходження і рицарі часто називалися за географічною ознакою «рицарі Кіпру», а потім «рицарі Родосу» і «рицарі Мальти», залишаючись завжди при цьому «ри-царями-іоаннітами», «рицарями-госпітальєрами» або «Орденом святого Іоанна Єрусалимського».

Суверенний Мальтійський Орден, резиденція якого з 1824 року на правах екстериторіальності знаходиться у Римі, як державоподібне утворення, що не має власної території та населення, становить собою єдине послідовне продовження заснованого у 1099 році і офіційно визнаного у 11 ІЗ році Ордену Госпіталя святого Іоанна Єрусалимського, який був вимушений обставинами часу до своєї первісної госпітальної і добродійної діяльності додати військову службу з охорони прочан у Святій Землі і захисту Християнської цивілізації на Сході. Суверенний Мальтійський Орден як світський рицарський орден являється суб’єктом міжнародного права і водночас він є релігійним орденом Католицької Церкви. Статус Суверенного Мальтійського Ордену як суб’єкта міжнародного права носить об’єктивний характер і знаходить відображення у таких аспектах як активне і пасивне право посольства, право укладання міжнародних договорів, участь у роботі міжнародних організацій і міжнародних конференцій тощо.

До здобуття Україною незалежності у вітчизняній юридичній науці через ідеологічні та світоглядні чинники правова природа Суверенного Мальтійського Ордену практично не досліджувалася. Нечисленні публікації з порушеного питання, переважно історичного й антикатолицького спрямування, у той період носили явно виражений конфронтаційний характер і не сприяли об’єктивному та всебічному висвітленню цієї теми. Ґрунтовні ж дослідження зі згаданого питання у правовій площині, а тим більше під кутом зору міжнародного права, взагалі не проводилися у вітчизняній правовій науці, у тому числі і в період незалежності України. В той же час деякі зарубіжні автори, зокрема Г. Хафкемейєр, Ф. Гаццоні, В. Захаров, Е. Пчельников та деякі інші займалися окремими аспектами міжнародно-правового статусу Суверенного Мальтійського Ордену; їхній теоретичний доробок брався до уваги при підготовці цієї монографії. Однак у науці міжнародного права, у тому числі вітчизняній, до цього часу бракує комплексного дослідження міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену.

Водночас нагальна потреба у такому дослідженні, крім суто теоретичних міркувань, викликана і практичними потребами, в тому числі й для нашої держави, яка з 2008 року підтримує дипломатичні відносини з Суверенним Мальтійським Орденом. У зв’язку з цим, для зовнішньополітичного відомства України та деяких інших центральних органів виконавчої влади нашої держави, які можуть залучатися до розбудови українсько-орденських відносин, набуває особливої актуальності правильне розуміння подвійної правової природи Суверенного Мальтійського Ордену та особливостей його сучасного правового статусу у міжнародному праві, що дозволить, у свою чергу, вірно вибудовувати двосторонні відносини з Орденом і відповідним чином взаємодіяти з ним на міжнародній арені. Саме ці обставини зумовлюють актуальність цієї праці і спонукають автора монографії звернутися до аналізу особливостей міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену.

Наукова новизна одержаних результатів проявляється у тому, що в українській юридичній науці на монографічному рівні вперше комплексно досліджено особливості міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену. Найбільш суттєві результати дослідження полягають у наступному:

- обґрунтовано, що утворений у 1099 році і офіційно визнаний у 1113 році Орден Госпіталя святого Іоанна Єрусалимського чи Орден іоаннітів, який став пізніше називатися за географічною ознакою - Мальтійський Орден, здійснює суверенні функції безперервно з часу перебування на острові Родос (1310-1522 рр.) і, являючись первинним суб’єктом міжнародного права, володіє міжнародними правами та обов’язками;

-доведено, що володарювання над Родосом і Мальтою продемонструвало подвійну природу Ордену госпітальєрів як релігійного ордену і одночасно як світського суб’єкта міжнародного права, що і визначило те особливе становище, яке Орден зберіг до сьогодні;

- обґрунтовано, що незважаючи на втрату Орденом святого Іоанна Єрусалимського територіального суверенітету на Мальті у 1798 році, усі подальші роки, перебуваючи послідовно у Росії, Мессіні, Катаньї, Феррарі та Римі, міжнародно-правове становище Ордену як суб’єкта міжнародного права не змінилося, він продовжував залишатися суверенним і незалежним від будь-якої світської влади;

- показано, що Мальтійський Орден як релігійний орден посідає особливе місце в системі католицьких орденів і підпорядковується Святому Престолу лише у духовних питаннях, залишаючись незалежним від нього у вирішенні політичних та інших світських питань;

- доведено, що суверенітет Мальтійського Ордену є функціональним і залежить від виконання завдань і досягнення цілей Ордену і будується на їх основі;

- показано, що суверенітет Мальтійського Ордену виражений у двовладді Великого Магістра як Глави Ордену, з одного боку, і Суверенної Ради, Генерального Капітулу і Повної Державної Ради - з іншого;

- обґрунтовано, з посиланням на італійське законодавство і судову практику та італійсько-орденські угоди, що Суверенний Мальтійський Орден, резиденція якого з 1824 року на правах екстериторіальності знаходиться у Римі, завжди розглядається Італійською державою як суверенна Орденська держава на її території, як суб’єкт міжнародного права, який зберігає свою незалежність відносно будь-якого іншого суб’єкта міжнародного права, а також стосовно Святого Престолу і має право на визнання свого суверенного становища іншими державами, подібно Італії;

- обґрунтовано, що Суверенний Мальтійський Орден відноситься до первинних суб’єктів міжнародного права, однак набуття ним міжнародної правосуб’єктності відбувалося поступово, в результаті відносно тривалого історичного розвитку, вже у родоський період його історії, а не від самого початку виникнення, як це має місце у випадку з державами;

- доведено, що підставою сучасної міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену є історична традиція, в основі якої лежить офіційна згода Святого Престолу, звичай і мовчазна згода більшості держав;

Суверенний Мальтійський Орден як суб’єкт міжнародного права становить собою унікальний, незалежний і суверенний порядок, що не має аналогів у міжнародній і національній практиці; не будучи державою, він, однак, в силу своєї особливої юридичної природи діє у рамках міжнародного правопорядку;

- становище Суверенного Мальтійського Ордену як суб’єкта міжнародного права стало підтверджуватися у XX ст. практикою встановлення дипломатичних відносин та обміну посольствами з іншими суб’єктами міжнародного права, а також участю у міжнародних договорах і міжнародних організаціях;

- з втратою Мальти і зникненням російських пріорств Орден назавжди позбувся своєї військової складової і ніколи вже не виступав як військова сила, обмежуючись участю у війнах і локальних конфліктах XX ст. та сьогодення виключно медичною та гуманітарною допомогою, незважаючи на наявність слова «військовий» у назві Суверенного Мальтійського Ордену.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в монографії положення і висновки можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях проблематики сучасної міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену. Результати дослідження, висновки та пропозиції автора монографії можуть бути використані для вдосконалення навчального процесу у вищих навчальних закладах, які займаються підготовкою юристів-міжнародників і фахівців у галузі міжнародних відносин тощо. Практична значимість дослідження полягає також у можливості включення проблематики особливостей міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену до вітчизняних підручників та навчальних посібників з міжнародного права, в яких цьому питанню не приділяється належної уваги.

Узагальнений матеріал і висновки з проблематики міжнародної правосуб’єктності Суверенного Мальтійського Ордену можуть бути використані Міністерством закордонних справ України при опрацюванні та реалізації зовнішньополітичного курсу нашої держави стосовно Суверенного Військового Ордену Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти з метою більш осмисленого, виваженого та прагматичного підходу до розбудови українсько-орденських відносин. Оскільки Суверенний Мальтійський Орден, окрім світської, має також і релігійну складову як католицький орден, то результати дослідження можуть становити певний інтерес і для відділів зовнішніх церковних зносин УПЦ КП, УПЦ МП і УАПЦ, так само як і відповідних структур інших релігійних об’єднань, у контексті розвитку міжконфесійної співпраці та екуменічного діалогу.

На закінчення хочу скласти щиру подяку своєму науковому керівникові - старшому науковому співробітнику, кандидату юридичних наук Костянтину Олександровичу Савчуку за цінні поради та рекомендації під час підготовки цієї монографії. Глибоку вдячність висловлюю своєму батькові - Михайлу Івановичу Отрошу, за щоденну підтримку й практичну допомогу в роботі над монографією.