Основи кваліфікації злочинів

Боротьба із злочинністю, в тому числі з найбільш небезпечними формами її прояву: тяжкими, особливо тяжкими злочинами, рецидивною та організованою злочинністю має здійснюватися правоохоронними, судовими органами, суспільством в цілому, у точній відповідності із чинним кримінальним законодавством України. Надзвичайно важливе значення в цій діяльності має кваліфікація злочинів, яка є одним із центральних елементів у системі застосування норм кримінального права, реалізації кримінальної відповідальності щодо осіб, що визнані вироком суду винними у вчиненні злочину як найбільш суворого виду державного впливу. Кваліфікація злочинів пов’язана майже з усіма інститутами як кримінального права, так і кримінального процесу, в багатьох випадках є необхідною умовою належного їх застосування. Правильна кваліфікація, – відзначає академік В. Я. Тацій, – є необхідною умовою забезпечення законності в боротьбі зі злочинністю. У свою чергу, неправильна кваліфікація веде до порушення прав і законних інтересів як держави, так і окремих громадян, перешкоджає нормальному відправленню правосуддя, підриває авторитет органів досудового розслідування і суду, а в кінцевому підсумку – авторитет держави. Така кваліфікація може призвести до притягнення невинуватого до кримінальної відповідальності або призначення винному покарання, що не ґрунтується на законі. Помилкова кваліфікація також може бути підставою для необґрунтованого звільнення винного від кримінальної відповідальності або покарання. Тому вирок суду, що ґрунтується на неправильній кваліфікації, підлягає зміні або скасуванню.

Правильна кваліфікація має багатопланове кримінально-правове значення. Вона забезпечує перш за все реалізацію загальноправових фундаментальних та відправних для кримінального права принципів: справедливості, гуманізму, демократизму, рівності всіх громадян перед законом, верховенства права, законності а також базових, галузевих принципів кримінального права: кримінальна відповідальність лише за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що визнано законом як злочин; відповідальність тільки за наявності вини; особистий характер відповідальності; обмеження меж кримінальної відповідальності; диференціація й індивідуалізація кримінальної відповідальності й покарання, ін. Одночасно правильна кваліфікація злочину є підставою для належної негативної соціально-правової оцінки державою вчиненого суспільно небезпечного діяння як певного злочину і вирішення питання щодо кримінальної відповідальності суб’єкта, що його вчинив. При цьому кваліфікація лежить в основі віднесення вказаного діяння, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України (далі – КК), до однієї із категорій злочинів: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, оскільки санкція статті Особливої частини КК, за якою кваліфікується вчинене, відображає в покаранні характер і ступінь його суспільної небезпечності і тому є формалізованим показником тяжкості злочину. На цих засадах вирішуються надзвичайно важливе питання щодо можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно з підставами і умовами, передбаченими у статтях 44–48 КК. Так, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК) можливе за наявності вказаних у законі умов лише за злочини невеликої тяжкості або необережні злочини середньої тяжкості; звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК) чи у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК) можливе, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості (за наявності інших умов, вказаних у законі). Особливо велике значення має правильна кваліфікація злочинів для призначення справедливого покарання. Відомо, що загальним правилом призначення покарання є призначення його у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК (п. 1 ч. 1 ст. 65 КК), за якою кваліфіковано діяння винної особи. Тому кваліфікація злочину і призначення покарання знаходяться між собою у тісному і логічному зв’язку. Підставно і аргументовано підкреслював у свій час дану обставину професор М. І. Бажанов, який вказував, що необхідною й обов’язковою основою застосування 8 Вступ покарання є встановлення в діянні особи ознак відповідного складу злочину, правильна кваліфікація діяння, у вчиненні якого підсудного визнано винним . Отже, є підстави стверджувати, що помилка у кваліфікації злочину неодмінно буде мати своїм наслідком і помилку у застосуванні покарання. Вкажімо також, що кваліфікація злочинів тісно пов’язана з інститутами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК), заміною невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК), погашенням або знаттям судимості (статті 89, 91 КК). Крім того, кваліфікація злочинів лежить в основі застосування і реалізації багатьох інститутів і норм кримінального процесу, складає підґрунтя низки кримінологічних проблем і тому може розглядатися як міжгалузева проблема наук кримінального циклу.

 Отже, поглиблене вивчення студентами юридичних закладів вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації навчальної дисципліни «Кваліфікація злочинів» має важливе значення, оскільки надає їм можливість більш досконало порівняно з навчальною дисципліною «Кримінальне право України», засвоїти теоретичні й практичні проблеми застосування норм закону про кримінальну відповідальність з точки зору кваліфікації злочинів. Одночасно студенти оволодіють більшим обсягом знань із кримінального права, яке є підґрунтям таких навчальних дисциплін кримінального циклу, як «Кримінальний процес», «Криміналістика», «Кримінологія» та ін., і при цьому в них сформуються необхідні професійні уміння й навички практичної діяльності із кваліфікації злочинів як обов’язкової й важливої складової в системі правозастосовної діяльності органів кримінальної юстиції. Навчальний посібник, що пропонується читачеві, розрахований на осіб, які вже засвоїли навчальний курс «Кримінальне право: частина Загальна» та «Кримінальне право: частина Особлива». Тому в ньому розглядаються базові положення кримінального права: кримінальний закон, норма кримінального права, кримінальна відповідальність та її підстава, поняття злочину, склад злочину та його елементи, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, множинність злочинів та конкуренція кримінально-правових норм з точки зору системного підходу в їх взаємозв’язку і взаємодії як правових засобів забезпечення кваліфікації злочинів.

У свою чергу, кваліфікація злочинів трактується як необхідний і надзвичайно важливий елемент механізму реалізації кримінальної відповідальності, що є базовим та відправним інститутом кримінального права.

Навчальний посібник складається з трьох взаємопов’язаних розділів (частин). В першому розглядаються загальні положення кваліфікації злочинів, серед яких значну увагу приділено аналізу формування поняття «кваліфікація злочинів», а також видам, принципам, етапам кваліфікації. Другий присвячено кваліфікації суспільно-небезпечних діянь залежно від елементів (об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони) та відповідних ознак складу злочину. У третьому розділі висвітлюються спеціальні (особливі) положення кваліфікації злочинів. Залежно від стадій їх вчинення, співучасті у злочині, кваліфікації злочинів при їх множинності та при конкуренції кримінально-правових норм.

Законодавство, судова практика і література використані за станом на 21 січня 2019 р.