Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції

Виклики, що постали перед Україною на фоні негативних суспільно-політичних подій 2014 р., стали серйозним випробуванням для багатьох соціально-правових інститутів та обумовили екстрену трансформацію державної політики у сфері національної безпеки, у тому числі в аспекті вдосконалення правового регулювання боротьби зі злочинністю.

Втрата контролю над окремими територіями України, відсутність на них легітимних органів правопорядку, дезорганізація суспільних зв’язків, небезпека для життя і здоров’я осіб, які здійснювали кримінальне провадження або брали в ньому участь, знищення адміністративних будівель, кримінальних процесуальних документів та низка інших негативних чинників сформували нетипові умови, в яких чинне на той час кримінальне процесуальне законодавство, що розроблялося для потреб мирного часу, виявилося неефективним.

Зазначене викликало необхідність термінової адаптації законодавства до «надзвичайних умов». Прийняття протягом 2014-2018 рр. комплексу нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку здійснення досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення АТО, безперечно, забезпечило низку позитивних результатів. Разом із тим екстреність і об’єктивно зумовлена поспішність внесення нормативних змін і доповнень призвели до фрагментарності й неповноти правового регулювання, до порушення органічної цілісності окремих кримінальних процесуальних інститутів.

З огляду на наведене, питання розроблення теоретичного підґрунтя й удосконалення кримінального процесуального законодавства в частині його адаптації до потреб проведення досудового розслідування на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим воєнного, надзвичайного стану, проведення АТО нині залишаються надзвичайно актуальними.

Водночас проблеми досудового розслідування в «надзвичайних умовах» у вітчизняній кримінальній процесуальній доктрині станом на сьогодні досліджені лише фрагментарно. Окремим аспектам указаної проблематики присвячені роботи А. М. Безносюка, К. Д. Волкова, Г. О. Гайової, В. В. Гутніка, О. В. Капліної, А. Г. Каткової, М. О. Лисенкова, А. В. Матіоса, О. В. Одерія, М. А. Погорецького, О. М. Толочка, В. М. Трофименка, М. С. Туркота, І. В. Савєльєвої, М. С. Цуцкірідзе, І. В. Цюприка, О. Г. Шило, О. Ф. Шкітова, М. О. Ликового та ін. Однак комплексного аналізу досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення АТО у вітчизняній кримінальній процесуальній науці ще не здійснювалось.

Тож ця робота є спробою комплексного теоретичного вивчення особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення АТО та розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення його нормативного забезпечення.

Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних науковців у галузях теорії права, конституційного, адміністративного, кримінального права та процесу. Предмет дослідження і прагнення до його комплексного розгляду викликали потребу звернутися й до літературних джерел таких галузей знань, як гуманітарні й воєнні науки, міжнародні відносини, національна безпека, безпека державного кордону тощо. Значний вплив на теоретичні засади цієї роботи здійснили публікації зарубіжних науковців (Г. І. Вишні, В. М. Григор’єва, М. Д. Давітадзе, Г. І. Загорського, В. І. Качалова, С. В. Малікова, А. Б. Сергеева, О. А. Трефілова) та відомих правників дорадянської й радянської доби (С. О. Голунського, М. М. Гродзинського, А. Ф. Коні, Д. С. Карева, І. Л. Петрухіна, М. С. Строговича та ін.).

Емпіричним підґрунтям дослідження послужили рішення ЄСПЛ; ВССУ; результати проведеного узагальнення практики, в межах якого опрацьовано понад 500 судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень; матеріали ЗО кримінальних проваджень, що знаходяться у Військовій прокуратурі сил АТО (м. Краматорськ), прокуратурі Луганської області, Лівобережному відділенні поліції Центрального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

В основу монографії покладено кандидатську дисертацію, яка була підготовлена на кафедрі кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і захищена 21 червня 2018 р.

Ця робота навряд чи відбулася б без ідей, порад та підтримки мого Вчителя, завідувача кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, члена-кореспондента Національної академії правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора юридичних наук, професора Оксани Володимирівни Капліної.

Окремі слова вдячності за доброзичливе ставлення, цінні поради та зауваження вельмишановним рецензентам монографії - доктору юридичних наук, доценту, професору кафедри кримінально-правових дисциплін та судових експертиз Донецького юридичного інституту МВС України Олексію Володимировичу Одерію та проректору Національної академії прокуратури України, заслуженому юристу України, кандидату юридичних наук, професору Олександру Миколайовичу Толочку.

Автор висловлює щиру вдячність за всебічну підтримку та допомогу колективу кафедр кримінального процесу і кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а також практичним працівникам, які не стали байдужими до цього дослідження, та у такій вкрай складній ситуації змогли знайти час і приділити увагу.

Вважаю приємним обов’язком подякувати своїй дорогій родині за підтримку впродовж всього часу, терпіння і розуміння.