Особливості юридичної техніки природоохоронного законодавства України

З приємністю маю нагоду представити Вам цікаву наукову працю «Особливості юридичної техніки природоохоронного законодавства України», підготовлену О. В. Патлачуком. Інтерес до даної монографії є невипадковим, оскільки її автор забажав провести дослідження, яке торкається двох напрямів юридичної науки. З однієї сторони, в ній розглянуто складний вектор розвитку українського природоохоронного права, а з іншої - розробка питань юридичної техніки. Актуальність такого підходу обґрунтовується інтенсивним зростанням обсягу нормативно-правових актів, прийнятих у сфері природи, а з іншої сторони - катастрофічним станом багатьох природних об’єктів України, які зазнали нищівного впливу антропогенної діяльності. Незважаючи на наявність значної кількості нормативно-правових актів, багато з них характеризуються низькою ефективністю, наявністю дефектів, колізій, дублювання, прогалин, що не дає змоги в повному обсязі покарати порушників. Вирішенню цього завдання може суттєво допомогти звернення до юридичної техніки, яка значно підвищує рівень підготовки та якість нормативно-правових актів.

Інтерес викликає й та обставина, що незважаючи на важливість даного напрямку для юридичної науки, в Україні досі не прийнято закон «Про нормативно-правові акти», хоча було підготовлено декілька його проектів. Виходячи з цього, робота О. В. Патлачука має виключну актуальність, оскільки на прикладі природоохоронного права науковець провів дослідження особливостей юридичної техніки. Хронологічні межі дослідження охоплюють значний історичний період - від часів існування Київської Русі до початку XXI століття. Сьогодні серед представників наукової спільності часто можна почути точку зору, що недоцільно розглядати з сучасних поглядів юридичну техніку пам’яток права. Така точка зору є непереконливою, і робота О. В. Патлачука досить аргументовано доводить протилежне. Автори пам’яток права використовували при підготовці нормативно-правових актів положення, які сьогодні належать до цієї науки. Так, у роботі доведено, що автори Статутів Великого Князівства Литовського при розгляді правоохоронних норм використовували принцип системного викладення актового матеріалу та логічної побудови. У монографії приділено значну увагу юридичній техніці природоохоронних норм, які діяли на українських землях у період їх перебування в складі Російської імперії, шляхом розгляду Лісових Статутів, Гірничого Статуту та численних нормативно-правових актів, направлених на охорону певних представників флори та фауни. Водночас автор дослідив процес формування юридичної техніки, започаткований видатним правником Рудольфом фон Ієрінгом, а також дослідження у цій сфері юриспруденції, що проводились дореволюційними, радянськими та українськими науковцями.

В роботі О. В. Патлачука значна увага приділена особливостям юридичної техніки природоохоронних актів, які приймалися в часі існування УРСР та незалежної України. Показано, що характерною рисою попередніх досліджень була відсутність системності, тому розробки у сфері юридичної техніки не завжди враховувалися при підготовці нормативно-правових актів у сфері охорони природи.

Наукової новизною монографії О. В. Патлачука є використання методики кількісних оцінок нормативно-правових актів, за допомогою якої автору вдалося перейти від описових методів до їх цифрових характеристик. Такий підхід дав змогу дослідити особливості розвитку юридичної техніки на різних історичних етапах формування природоохоронного законодавства.

Особливий інтерес викликає та обставина, що на підставі виявлених особливостей розвитку юридичної техніки О. В. Паглачуку вдалося внести пропозиції щодо усунення недоліків нормативно-правових актів, прийнятих у різних сферах природоохоронного права. Зміст і науковий рівень дослідження, яке здійснив О. В. Патлачук, дає підставу вважати, що монографія посяде належне місце серед наукових досліджень, присвячених актуальним питанням юридичної техніки природоохоронного права, а також допоможе уникнути помилок, які існували в минулому.

В цілому, монографія О. В. Патлачука має привернути до себе увагу широкого кола фахівців з історії держави і права України, природоохоронного права та інших галузей юриспруденції, а також дозволить підвищити загальний рівень юридичної науки.

С. Д. Гусарев
Перший проректор Національної академії внутрішніх справ,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України