Психолого-правові проблеми кримінальної сексопатології. Вступ до криміноперверсології

Вашій увазі пропонується монографія, присвячена комплексному дослідженню юридичних і психологічних проблем кримінальної сексопатології.

Нині в Україні в розпорядженні медиків і психологів є хіба що поодинокі книги з кримінальної сексопатології, а для юристів такі видання відсутні зовсім; тим більше не можна стверджувати, що ці праці мають спільну теоретичну основу. Відомо, що вже протягом декількох століть феномен сексуального насильства вивчається дослідниками різних галузей. При цьому проблема становлення девіантних форм статевої поведінки як детермінантів сексуальної агресії до цього часу не висвітлювалася у спеціальних міждисциплінарних розробках.

У праці О. В. Синєокого вперше в Україні пропонуються теоретико-методологічні засади кримінальної сексопатології, які базуються на системному підході до вивчення будь-яких явищ, зокрема кримінально-сексологічної природи. Власне кажучи, ця обставина відображена і в назві роботи «Психолого-правові проблеми кримінальної сексопатології.

Вступ до криміноперверсології». Важливо, щоб кожна наукова праця містила раціональне зерно, відкривала щось нове або по-новому інтерпретувала відомі факти. На жаль, не рідкістю є видання, що містять думку авторів, не підтверджену серйозними аргументами. Однак лише за наявності останніх є надії на якісну співпрацю юридичної та психологічної науки і практики сексопатології.

Результати наукового дослідження, проведеного О. В. Синєоким і запропонованого у вигляді монографії, подаються науковій спільноті у доступному і лаконічному літературному викладі. Безумовно, це не єдина спроба вирішення поставленої проблеми в існуючій палітрі наукового поля. Серед учених, які досліджували проблему боротьби з сексуальними злочинами, треба виділити Ю. Александрова, Л. Андрееву, Ю. Антоняна, В. Бурлакова, С. Бородіна, В. Верещагіна, М. Гомонова, Б. Гульмана, Г. Густова, І. Даньшина, А. Дяченка, В. Ємельянова, А. Закалюка, К. Ігошева, О. Кальмана, Є. Самовичева, Ю. Сущенка, В. Стринжу, С. Тарарухіна, М. Трофимова, Б. Шостаковича, Я. Яковлева та ін. Разом з тим ціла низка питань залишається й досі дискусійною.

Монографія О. В. Синеокого є оригінальною науковою працею, цілісною за формою та закінченою за змістом, відзначається добротністю та обґрунтованістю висновків. Матеріал характеризується об’єктивністю, науковістю та логічною послідовністю. Його виклад побудований на співвідношенні хронологічного і проблемного принципів.

Автором висвітлені окремі дискусійні питання щодо психологічної типології об’єктів дослідження кримінальної сексопатології, деякі з яких до цього часу не мали публічного оприлюднення в Україні (зокрема статеві ексцеси засуджених і феномен аутоеротичної фатальності). Заслуговують на увагу висновки, яких дійшов автор у результаті проведеного ним дослідження. Зокрема, аналіз сутності феномену сексуального насильства, особливостей агресивних проявів залежно від ситуаційних та індивідуально-особистісних детермінант, як це показано і доведено автором у монографії, дає змогу зрозуміти психологічні особливості агресивної сексуальної поведінки, сприяє прогнозуванню проявів сексуального насильства в конфліктних ситуаціях, а також розробці ефективних засобів протидії з метою попередження сексуальної агресивності особи.

Окремі дискусійні положення й незначні недоліки, що містяться у монографії, як у будь-якій по-справжньому творчій праці (зокрема, пояснення автором причин сексуального насильства у Збройних Силах та серед працівників правоохоронних органів на підставі досить невиразної офіційної статистики з цього приводу, авторські пропозиції щодо створення спеціалізованої служби для ранньої діагностики сексуальних аномалій, до завдань якої б входило як блокування кримінальних імпульсів усередині особистості, так і блокування самої особистості), не впливають на позитивне враження від представленої роботи і не знижують рівня її науковості, а лише підкреслюють науковий характер дослідження і новизну пропонованих тлумачень обраної проблематики.

Після ознайомлення зі змістом читач зможе переконатися в тому, що всі основні положення монографічного дослідження вивірені, відточені й ідейно довершені. Виклад тексту підкорено юридичній логіці, між розділами та їхніми окремими частинами існує обгрунтований взаємозв’язок. Ми бачимо, що у виданні автором не тільки розширені межі викладу дослідного матеріалу, крім цього суттєвим є значне доповнення й упорядкування бібліографії, що складається майже з тисячі літературних джерел; причому автором використано як суто юридичні, так і історичні, соціологічні, психологічні та медичні наукові праці.

Безперечним надбанням твору є її емпірична основа, яку становлять систематизовані статистичні матеріали, аналіз результатів вивчення практики органів досудового слідства, прокурорської, судової та експертної практики, узагальнення понад 270 кримінальних справ, результати опитувань різних категорій осіб. Відчувається також особистий досвід роботи автора в органах прокуратури слідчим та прокурором-криміналістом.

Таким чином, створений дослідником теоретичний базис контекстуально логічно доповнюється іншими модифікаціями, що додатково підтверджує потенційну динаміку розвитку запропонованої системи кримінальної сексопатології, яка отримала цілком зрозумілу і обґрунтовану автором назву - криміноперверсологія як окрема міжгалузева наукова теорія.

Викладене дає всі підстави сподіватися, що монографія О. В. Синєокого посяде гідне місце серед джерел наукового пошуку, а її матеріали служитимуть подальшому розвитку кримінального права, кримінології, криміналістики, медичного права, юридичної психології і кримінальної сексопатології.