Публічні правовідносини: відповідальність за правопорушення

Делікт (від лат. delictum - правопорушення, провина, проступок)- протиправна поведінка, правопорушення, тобто незаконна дія, проступок або злочин, іншими словами вчинення дії, що суперечить закону і завдає шкоди суспільству, державі або особі. Таке правопорушення є підставою для притягнення правопорушника до юридичної відповідальності - відповідальності, передбаченої законом.

Деліктологія (теорія відповідальності, delictology) - наука про правопорушення (делікт), складова частина загальної теорії права (закарбовані в аксіомах практичні надбання). На відміну від кримінального права, адміністративного права та дисциплінарного права, які досліджують види правопорушень під власним кутом зору, деліктологія вивчає явище «правопорушення» в цілому. Дослідження правопорушення як соціальноправового явища та пов’язаних із ним правовідносин і є предметом деліктології.

У римському праві під деліктом (правопорушенням) малось на увазі заподіяння шкоди іншій особі, її сім’ї або майну, порушення правового припису або заборони. Наслідком учинення делікту була відповідальність, що наставала за наявності таких умов: дієздатність правопорушника, вина, здійснення правопорушення. Деліктні зобов’язання відомі ще як позадоговірні. Тобто, протиправні дії, які призводять до юридичних наслідків і які не пов’язані з порушенням договору (контракту). Особа, яка має право вчиняти дії, що мають юридичні наслідки (правочини) - дієздатна особа. 

Особа, яка несе відповідальність за свої протиправні дії (правопорушення) - деліктоздатна особа. Того, хто заподіює шкоду, називають делінквентом. Того, кому шкоду заподіяно, — потерпілим. Деліктоздатна особа - особа, яка може нести відповідальність за протиправну поведінку, яка виражається у скоєнні проступків, або злочинів.

Всебічне дослідження проблемних питань деліктологіі — основа створення ефективного і справедливого законодавства.