Реалізація соціального призначення трудового права в Україні

Соціально‑економічні зміни в Україні, що відбуваються з 1991 р., суттєво позначилися на співвідношенні публічних та приватних інтересів у сфері праці, проте регулювання трудових правовідносин залишається обтяженим застарілою ідеологією. Внесення до чинного Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. понад 100 змін та доповнень не вирішує проблеми належного правового забезпечення прав та обов’язків учасників трудових правовідносин у сучасних умовах. За таких обставин реалізація соціального призначення трудового права в Україні потребує суттєвої оптимізації, а трудове законодавство – удосконалення.

Швидкоплинність законодавчих приписів у сфері праці призводить до нестабільності:

а) у трудових правовідносинах;

б) у розвитку нових форм залучення особи до суспільно корисної праці;

в) у трудовій мотивації працездатного населення.

Нерозвиненість відносин соціального партнерства в Україні значною мірою гальмує формування дієвих механізмів захисту працівниками своїх соціально‑економічних інтересів, економічна нерівність працівника і роботодавця, підживлена тенденціями до звуження трудових прав профспілок та розширення прав роботодавців, також не сприяє сталому розвитку відносин у сфері праці. Законодавчі протиріччя у трудовому законодавстві та введення в обіг нових понять без належного термінологічного тлумачення формують правову невизначеність у регулюванні відносин у сфері праці. Усе це утворює низку взаємопов’язаних теоретичних і практичних проблем у реалізації соціального призначення трудового права в Україні. Причин цьому багато, але головна – це відсутність чіткого розуміння соціально- го призначення трудового права та необхідності орієнтування трудового законодавства на пріоритет захисту трудових та фундаментальних соціальних прав працівника. Зволікання з прийняттям проекту Трудового кодексу України також пов’язані з невизначеністю законодавця в питаннях формування засад регулювання трудових та тісно пов’язаних із ними відносин у сучасній Україні. Розвиток відносин у сфері праці загалом та оновлення трудових правовідносин по суті вимагають перегляду не лише законодавства про працю, а й сучасної ідеології, що має закладатися в норми трудового права.

Методологія цього дослідження ґрунтується на теоретичних напрацюваннях, сформульованих такими правниками, як С. С. Алексєєв, В. М. Андріїв, С. Я. Вавженчук, В. С. Венедіктов, С. В. Вишновецька, Л. Я. Гінцбург, В. В. Жернаков, І. П. Жигалкін, П. І. Жигалкін, Т. А. Занфірова, С. О. Іванов, Ю. Ю. Івчук, М. І. Іншин, О. С. Іоффе, О. Е. Лейст, Р. З. Лівшиць, Б. О. Кістяківський, М. М. Коркунов, Д. А. Керимов, А. М. Колодій, К. Ю. Мельник, Л. В. Могілевський, О. В. Москаленко, П. Д. Пилипенко, С. В. Попов, С. М. Прилипко, О. І. Процевський, П. М. Рабінович, А. М. Слюсар, Л. С. Таль, М. І. Туган‑Барановський, О. В. Тищенко, М. М. Феськов, Н. М. Хуторян, І. І. Шамшина, Ю. С. Шемшученко, Г. Ф. Шершеневич, Л. П. Шумна, Г. І. Чанишева, В. І. Щербина, Л. С. Явич, І. В. Яковюк, В. Г. Яроцький, О. М. Ярошенко та ін.

Соціальне призначення трудового права у багатьох своїх аспектах має дискусійний характер, однак рівень наукової розробки цієї проблематики за часів незалежності України є фрагментарним, що вказує на необхідність комплексного аналізу цієї проблеми та обґрунтування способів і шляхів реалізації соціального призначення трудового права в Україні.

У цілому визначення правових засобів, форм, способів та шляхів реалізації соціального призначення трудового права України в новітній історії має вирішити низку таких проблем: а) закріплення, реалізація, гарантування, охорона та захист трудових прав працівників; б) задоволення соціально‑економічних інтересів учасників відносин у сфері праці в сучасних умовах розвитку задля збереження соціального миру і злагоди в суспільстві; в) оновлення правових підходів до ідеологічної основи трудового права з урахуванням досвіду зарубіжних країн із розвиненою економікою; г) належний рівень правового забезпечення прав та інтересів працівника, роботодавця й держави у сфері праці та достатній рівень соціальної безпеки українського суспільства.

Окремої уваги потребує реалізація соціального призначення трудового права задля забезпечення миру та злагоди в суспільстві та їхнього стану – соціальної безпеки. Усебічний аналіз і теоретичне осмислення соціального призначення трудового права сприятимуть вирішенню як практичних завдань у законотворчості, так й укріпленню стабільності правового регулювання відносин у сфері праці, що зрештою має вплинути на мотивацію працездатного населення до суспільно корисної колективної праці. Осмислення сучасних наукових поглядів щодо ролі та місця трудового права у правовій системі України сприяє розкриттю соціальної природи та цінності трудового права. На формування авторської точки зору щодо умов реалізації соціального призначення трудового права в Україні значно вплинула інструментальна теорія  у праві, що дало змогу згрупувати галузеві правові засоби залежно від їхнього функціонального впливу – закріплення, гарантування, реалізація, охорона і захист трудових прав. Такий підхід сприяв усебічному охопленню процесів правового забезпечення трудових прав та соціально‑економічних інтересів працівників і виявленню проблем реалізації соціального призначення трудового права.

В основу формування авторського погляду на соціальне призначення трудового права в Україні покладено ціннісні орієнтири, стрижнем яких є людина як найвища соціальна цінність в Україні. Ключова ідея авторської концепції полягає в тому, що соціальне призначення трудового права потрібно розуміти як ціннісну орієнтацію його норм на закріплення, гарантування, реалізацію, охорону і захист пріоритету природних трудових та фундаментальних соціальних прав працівників відносно прав інших суб’єктів трудового права, і це призначення не повинно змінюватися залежно від стану економіки країни.

Основні положення і висновки роботи ґрунтуються на аналізі правових можливостей трудового законодавства України, міжнародного законодавства про працю, законодавства Європейського Союзу та особливостей його застосування. Нормативна база роботи – Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, директиви Європейського Союзу, а також нормативно‑правові акти: міжнародні, іноземних держав, відомчі, локальні та ін. Наукові результати роботи дозволили обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення чинного трудового законодавства, що покликане вирішити практичне завдання науки трудового права – захист прав і законних інтересів учасників трудових та тісно повʼязаних із ними відносин. Робота не претендує на всебічність дослідження соціального призначення трудового права в Україні й не розв’язує всіх проблем його реалізації, бо практично кожне з питань у цій сфері заслуговує на самостійне комплексне дослідження.

Автор висловлює глибоку вдячність рецензентам: Прилипку Сергію Миколайовичу – доктору юридичних наук, професору, дійсному члену (академіку) НАПрН України, професору кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; Андріїву Василю Михайловичу – доктору юридичних наук, професору, професору кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Колєснік Тетяні Володимирівні – доктору юридичних наук, доценту, професору кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ, за критичну оцінку монографії та висловлені зауваження і рекомендації під час роботи над її написанням.