Використання земель для містобудівних потреб: теоретичні та практичні проблеми

Хаотична забудова українських міст, прибережних захисних смуг навколо водойм, нехтування вимогами щодо раціонального використання та охорони земель та інших об’єктів навколишнього природного середовища набули загрозливих масштабів.

У містах Києві, Одесі, Харкові та інших великих центрах громадської, промислової та торговельної активності нераціональна забудова земель приймає загрозливих масштабів. Як приклад можна навести ситуацію з розміщенням багатоповерхових житлових будинків у межах Гагарінського плато в Одесі, що, на думку фахівців, вже загрожує техногенною та екологічною катастрофою.

Безоплатна приватизація земельних ділянок для забудови на засадах їх непрозорого корупційного розподілу призвела до обмеження права загального природокористування (землекористування) громадян, які фактично позбавлялись доступу до водних об’єктів та пляжної зони.

Забудова земель сільськогосподарського призначення, земель водного та природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення без належної прогнозованої та планової основи веде до негативних екологічних наслідків.

Містобудування – це сфера людської життєдіяльності, де надмірна жорсткість законодавчих положень не завжди є виправданою, а двозначність вимог нормативно-правових та нормативних актів нерідко тлумачиться на користь недобропорядного забудовника чи корумпованої посадової особи.

З іншого боку, відмова від імперативного регулювання містобудівних відносин може спровокувати свавілля з боку інвесторів та забудовників, які не зацікавлені в раціональному використанні земель для розміщення комерційних, житлових та виробничих об’єктів, а переслідують лише мету заробітку протягом максимально стислих строків.

Тому надзвичайно важливо віднайти баланс між публічноправовим та приватно-правовим регулюванням відносин із використання земель для містобудівних потреб, що дозволить суттєво поліпшити інвестиційний клімат у будівельній галузі, а відтак – покращити економічну ситуацію у країні за умови додержання екологічних вимог.

Застарілі підзаконні та нормативні акти потребують заміни, стандарти – уніфікації за європейськими вимогами, що є передумовою майбутньої європейської інтеграції.

Непрозорі та нестабільні «правила гри» на земельному та містобудівному ринках відштовхують зарубіжних інвесторів, спотворюють відсутність збалансованого врахування державних, громадських та приватних інтересів.

Тому дослідження теоретичних та практичних проблем використання земель для містобудівних потреб є надзвичайно актуальним та потребує аналізу на рівні запропонованого монографічного дослідження.

Висловлюю щиру вдячність рецензентам: доктору юридичних наук, академіку АПрН України, професору Шульзі Михайлу Васильовичу, доктору юридичних наук, професору Мірошниченку Анатолію Миколайовичу, доктору юридичних наук, доценту Костяшкіну Івану Олександровичу.

Окрема подяка моєму науковому консультанту – доктору юридичних наук, завідувачу кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія», доценту Харитоновій Тетяні Євгенівні за цінні поради і рекомендації щодо системного втілення у життя думок автора у процесі написання цієї роботи.

Артем Ріпенко