Запобігання корупційним злочинам, що вчиняються при здійсненні митних процедур

Корупція в митних органах заподіює шкоду фінансовій, продовольчій, екологічній безпеці України, перешкоджає розвитку зовнішньої торгівлі та притоку зарубіжних інвестицій, псує міжнародний імідж держави, породжує недовіру до митних адміністрацій з боку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та партнерів України по торговельним відносинам. За даними опитування Американської торговельної палати (2017 р.) податкові й митні органи України посідають друге місце після судів серед найбільш корумпованих державних органів. За оцінками експертів Європейської Бізес Асоціації (2018 р.) корупція в митній сфері залишилась на тому ж рівні (58,6 %), кожен десятий опитаний вважає, що кількість корупційних правопорушень на митницях збільшується. За результатами розслідування німецького видавництва «Suddeutsche Zeitung» через корупцію на митниці Україна щороку втрачає 4,8 мільярди євро на рік (або 129,6 млрд грн).

Проведене у 2018 р. опитування міжнародної компанії «PricewaterhouseCoopers» суб’єктів господарювання засвідчило, що з фактами корупції та хабарництва зіштовхнулися 73 % вітчизняних компаній порівняно з 56 % у 2016 р. На погіршення криміногенної ситуації із поширенням корупції в митній сфері та зростання рівня корупційних злочинів указують показники кримінальної статистики. Так, за період 2013–2017 рр. кількість зареєстрованих корупційних злочинів у митній сфері зросла в 3,5 рази (з 56 до 196). Усе це відбувається під час проведення антикорупційної реформи в державі і неодноразових спроб уряду докорінно змінити систему митних органів. Особливістю корупції в митній сфері є те, що вона має характер корупційної угоди, за якою суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності або громадяни зменшують розмір необхідних витрат, а посадові особи митних органів одержують неправомірну вигоду за сприяння митному шахрайству.

Водночас у багатьох випадках посадові особи митних органів перешкоджають правомірному переміщенню товарів і транспортних засобів через митний кордон України з метою створення умов для економічної недоцільності їхньої комерційної діяльності та примушування до хабарництва. Іншою особливістю корупції та її злочинних проявів у митній сфері є те, що посадові особи регіональних митниць через наближені брокерські компанії фактично торгують корупційними послугами, пов’язаними із мінімізацією митних і податкових платежів і на цьому ґрунті навіть конкурують з іншими регіональними митницями за надання таких послуг за економічно вигідною ціною.

Слід розуміти, що корупція в митній сфері має транснаціональний і транскордонний характер. У ній беруть участь митні адміністрації країнпостачальника товару, країни-покупця, країни-транзитери, правоохоронні органи, міжнародні компанії, численні посередники, місцеве населення з прикордонних населених пунктів. Рух через національні кордони контрабанди, фальсифікату та неврахованих товарів забезпечують, як мінімум митні, прикордонні, контролюючі органи, а також правоохоронні органи двох держав, що мають спільний кордон. У зв’язку з цим наївно думати, що окрема взята реформа митних органів сприятиме подоланню корупції на митницях. У країні, де тіньовий обіг товарів і послуг становить понад 40 %, високий рівень корупції на митницях – явище закономірне. Не зважаючи на очевидну актуальність і гостроту проблеми запобігання корупційним злочинам у сфері здійснення митних процедур, прикладних кримінологічних досліджень з цієї тематики не багато. Окремі аспекти протидії корупції в митних органах розглядалися в контексті запобігання контрабанді, економічній, організованій і транснаціональній злочинності. Над цими питаннями в різні часи працювали такі науковці, як: В. І. Антипов, Л. І. Аркуша, В. С. Батиргареєва, І. Г. Бережнюк, А. М. Бойко, О. Ю. Бусол, В. В. Голіна, Б. М. Головкін, О. Г. Горох, Н. О. Гуторова, О. І. Добровольський, С. І. Денисенко, Є. В. Додін, О. О. Дудоров, А. В. Іва‑ нов, О. Г. Кальман, Ю. В. Коваленко, О. Г. Колб, О. М. Литвинов, Д. С. Машлякевич, Д. Г. Михайленко, М. І. Мельник, Т. В. Мельничук, А. А. Музика, В. Я. Настюк, В. М. Попович, В. В. Пивоваров, А. М. Притула, І. М. Резнік, Є. Л. Стрельцов, С. С. Терещенко, В. А. Тимошенко, М. І. Хавронюк, В. М. Шевчук, О. Ю. Шостко та ін.

Втім, окремих монографічних досліджень зазначеної проблеми досі не було.

Монографія Д. О. Олійника вирізняється аналітичною та прикладною спрямованістю.

Наукові положення та висновки, зроблені автором, базуються на достатньому емпіричному матеріалі, належним чином опрацьованому і осмисленому. При виборі цієї теми ми розуміли її складність і навіть небезпечність, прогнозували складнощі із збиранням емпіричної інформації. Однак автора це не зупинило, він виявив наполегливість, неабиякий дослідницький інтерес та виконав поставлене завдання. Звичайно, в роботі не розкриваються всі проблемні питання запобігання корупційним злочинам у сфері здійснення митних процедур. Це лише перший крок у цьому напрямі, за яким будуть інші наукові розвідки та напрацювання. Текст монографії доступно викладений і, сподіваюся, матиме належну оцінку наукової спільноти і юристів – практиків.

Б. М. Головкін, доктор юридичних наук, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права