Соціологія конституційного права. Книга друга. Соціокультурні підстави європейського конституціоналізму

Нині теорія і практика європейського конституціоналізму розглядаються прогресивними колами усього людства як еталон політичної культури державного владарювання. Для з’ясування соціальних і політичних підстав феномену європейського конституціоналізму автор використовував методологічні стандарти конституційного правопізнання, які він розробив і виклав у книзі 1 курсу «Соціологія конституційного права». Проте для всебічного пізнання генезису конституційної культури державного владарювання в європейському цивілізацій-ному ареалі автору довелось виробити й нову методологічну категорію — цивілїзаційна матриця. Матрична методологія не лише дала змогу відстежити основні етапи становлення новоєвропейської цивілізаційної матриці та зрозуміти джерела і сутність політичних інститутів конституціоналізму та ліберальної демократії як органічних продуктів цієї матриці, а й надала інструментарій, щоб відрізняти ці інститути від політичних феноменів, що лише їх імітують. Для поглибленої соціологічної інтерпретації закономірностей становлення і розвитку європейського конституціоналізму у праці широко використовувались напрацювання філософської історіографії, доксографії, соціальної філософії, політичної і загальної соціології, політичної і загальної історії.

Під європейським конституціоналізмом, на думку автора, слід розуміти не лише конституційні доктрини та правопорядки країн західної і центральної Європи, а й Сполучених Штатів Америки, державність якоївиникла у 1776 році і ґрунтувалась на ідеях та принципах англосаксонської правної культури та духовних цінностях пізнього європейського Просвітництва. До ареалу європейського конституціоналізму належать також англосаксонські країни Вестмінстерської системи урядування — Канада, Австралія та Нова Зеландія, політична культура яких також втілила цінності новоєвропейської цивілізаційної матриці. З огляду на ці міркування європейську цивілізацію іноді називають північноатлантичною.

Тематика цієї книги не охоплює політичну культуру та інститути державного владарювання Росії (крім окремих аспектів порівняння), яка належить до Європи лише своєю географією. Етичний світогляд та уклад владовідносин, що склався протягом століть у надрах російського народу та його політичної еліти, є прямою антитезою європейським духовним цінностям, соціальним ідеалам та політичним інститутам. Переважна більшість суспільствознавців, у тому числі російських, справедливо відносять самодержавну культуру російської політичної еліти та сервільний, конформістський менталітет її соціуму до окремої євразійської цивілізаційної матриці. Тому феномен російської державності, як і російської політичної культури, потребує окремого дослідження.

Істотним, хоча й побічним завданням дослідження було виявлення того позитивного досвіду європейського конституціоналізму, що може бути використаний у розбудові конституційного ладу сучасної України. Історична доля Українського народу склалась так, що він протягом століть перебував саме на перетині європейського й євразійських цивілізаційних ареалів і безпосередньо відчував вкрай суперечливий вплив притаманних ним моральних цінностей, духовних ідеалів та політичних інститутів на становлення власної політичної культури. Тому актуальною є необхідність у з’ясуванні основних параметрів політичної культури державного владарювання, що склалась у надрах українського соціуму.

У цій книзі пропонується авторське бачення духовних витоків конституційної культури державного владарювання у народів Європи. Особлива увага зосереджується на тих соціальних і політичних закономірностях, тенденціях, чинниках, а також на силі їхнього середовища, які у певні періоди історії визначально впливали на генезис, формування і стабільність режиму конституційного правління чи перешкоджали його становленню або становили загрози деспотичного переродження чи взагалі руйнували інститут конституційної державності. На конкретних історичних прикладах показано, якими крихкими є справжній конституційний лад та ліберальна демократія, як складно їх побудувати та як складно здійснюється процес їхнього функціонування, як легко їх занапастити та як витончено й вправно деспотія може імітувати політичну свободу і демократію та лицемірно проголошувати конституціоналізм метою свого існування. Розмірковуючи над цими проблемами, видатний американський політик та дипломат Кондоліза Райс зробила дуже влучний висновок: «Свобода не втратила свої привабливості. Але завдання встановлення і підтримки демократичних інститутів для її захисту є складним і потребує чимало часу. Поступ часто буває в одному напрямі. Авторитарне правління може закінчитись раптово, а встановлення демократичних інститутів — ні». Тому пафосним закликом цієї книги є вже давно відома істина: «Люди, не обмінюйте цінності свободи, демократії і конституціоналізму на цінності безпеки і спокою. Бо інакше загубите як ті, так й інші».