Становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень у другій половині XVIII – першій третині ХІХ століть: компаративна концептуалізація
Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Автор: Кресін О.В.,
Издательство: Логос
Год издания: 2017
Количество страниц: 680
ISBN: 978-617-7442-447
Переплет: твердый
Тираж: 500
Аннотация
У книзі на основі переосмислення відомих і введення до наукового обігу багатьох невідомих джерел уперше комплексно розглянуто передумови, контекст появи і генезу теоретичних засад порівняльно-правових досліджень, а також їх ранньої інституціоналізації.
Серед передумов становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень автор виокремив формування предмета і об’єктів юридичних наук. Те, що з предмета правознавства до початку XIX ст. зникло природне право як власне право, а позитивне право стало розглядатися як самодостатнє, вперше надало сенсу порівняльно-правовим дослідженням, а визначення національних правопорядків як одиниці правового розвитку надало цим дослідженням мету — пізнання і вдосконалення національного права. Передумовою становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень став і розвиток порівняльного підходу в науках про людину, але в контексті даного дослідження він взятий у «знятому» вигляді: подвійна ідентичність порівняльного знання як основи розвитку наук і водночас підстави формування у їх межах порівняльних дисциплін, а також накопичення критичної маси синкретичного політико-економіко-історико-правового знання у межах загальної історії, камералістики та порівняльного державознавства (порівняльної статистики).
Автор доводить, що у зв’язку з виокремленням і водночас інтеграцією юридичної науки у другій половині XVIII — на початку XIX ст. відбулася диференціація згаданого синкретичного знання і формування вчення про порівняння в праві, його цілі, роль як основи загального вчення про право і можливість виокремлення порівняльно-правових наукових дисциплін. Результатом осмислення порівняльно-правового знання стало формування у зазначений період компаративістської наукової картини світу — вчення про національне право, його своєрідні й загальні елементи, взаємодію національних правопорядків, іманентність і процесуальність загального, характеристики особливого в правовому розвитку.
Така наукова картина світу, в свою чергу, стала підставою для класифікації правових систем і формування правової карти світу.
Для науковців, викладачів юридичних факультетів, аспірантів, усіх, хто ціка-виться історією юридичних наук.
Авторы
Отзывы
Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
У книзі на основі переосмислення відомих і введення до наукового обігу багатьох невідомих джерел уперше комплексно розглянуто передумови, контекст появи і генезу теоретичних засад порівняльно-правових досліджень, а також їх ранньої інституціоналізації.
Серед передумов становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень автор виокремив формування предмета і об’єктів юридичних наук. Те, що з предмета правознавства до початку XIX ст. зникло природне право як власне право, а позитивне право стало розглядатися як самодостатнє, вперше надало сенсу порівняльно-правовим дослідженням, а визначення національних правопорядків як одиниці правового розвитку надало цим дослідженням мету — пізнання і вдосконалення національного права. Передумовою становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень став і розвиток порівняльного підходу в науках про людину, але в контексті даного дослідження він взятий у «знятому» вигляді: подвійна ідентичність порівняльного знання як основи розвитку наук і водночас підстави формування у їх межах порівняльних дисциплін, а також накопичення критичної маси синкретичного політико-економіко-історико-правового знання у межах загальної історії, камералістики та порівняльного державознавства (порівняльної статистики).
Автор доводить, що у зв’язку з виокремленням і водночас інтеграцією юридичної науки у другій половині XVIII — на початку XIX ст. відбулася диференціація згаданого синкретичного знання і формування вчення про порівняння в праві, його цілі, роль як основи загального вчення про право і можливість виокремлення порівняльно-правових наукових дисциплін. Результатом осмислення порівняльно-правового знання стало формування у зазначений період компаративістської наукової картини світу — вчення про національне право, його своєрідні й загальні елементи, взаємодію національних правопорядків, іманентність і процесуальність загального, характеристики особливого в правовому розвитку.
Така наукова картина світу, в свою чергу, стала підставою для класифікації правових систем і формування правової карти світу.
Для науковців, викладачів юридичних факультетів, аспірантів, усіх, хто ціка-виться історією юридичних наук.