Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму

Друге видання цієї монографії виходить завдяки підтримці Видавничого дому «Гельветика» у період, який вносить зміни у сучасні реалії конституціоналізму і це матиме далекосяжні наслідки для його доктрини. Сьогодні червоними лініями конституціоналізму виступають популізм, поляризація в суспільстві, пов’язана із ним політична нестабільність та невизначеність у владних рішеннях. На зламі 2019/20 років прийшов Чорний лебідь у двох іпостасях, який лише наглядно виокремив існуючі проблеми сучасного конституціоналізму.

У глобальній перспективі ці проблеми пов’язані насамперед у поглибленні економічної нерівності у світі загалом та викривленому інституційному дизайні провідних сучасних систем конституціоналізму – англо-американському та європейському (континентальному). Криза сучасних конституційних порядків через призму основоположних цінностей – людської гідності, верховенства права і демократії – проявляється у виникненні нових форм комунікації та пов’язаних із ним процесів обробки масивів інформації та захисту персональних даних. У свою чергу, діджиталізація у праві стосується забезпечення самовизначення та вільного розвитку індивіда в умовах постійної комунікації, процес становлення якої має наповнитися стандартами поваги до людської гідності та підзвітності та підконтрольності публічної влади громадянському суспільству.

Іншим моментом сучасного конституційного порядку є вічна дилема безпеки і свободи. У зв’язку із зростанням впливу популізму спостерігається тенденція до авторитаристських практик урядування, виникає спокуса використання «простих» варіантів вирішення проблем. Особливо небезпечним трендом у такому контексті є звертання до людських настроїв та емоцій як основних локомотивів ухвалення владних рішень замість раціонального демократичного дискурсу. Тобто ідея Просвітництва поступово витісняється емотиками. Це є джерелом популізму та виправданням авторитарних практик, зокрема вирішення проблем, пов’язаних із епідеміями, стихійними лихами чи протидії тероризму.

Український контекст ще більше ускладнюється. Насамперед, існує чітка проблема подолання постколоніальної спадщини у молодій конституційній демократії. Це відчувається як у відтворенні окремих фрагментів практик урядування колишньої метрополії, так і впливу російської доктрини державного права всупереч національній конституційній традиції України. Як молода перехідна конституційна демократія в Україні так і не здійснила ефективного захисту від представників anciene regime та перенесення фактично постколоніальних практик в урядування, а також існують труднощі у забезпеченні лояльності публічних службовців до цінностей конституційної демократії. Незавершеність реформ, їх непослідовність у силу заплутаного алгоритму дій влади атакує інституційну спроможність держави, яка у своїй діяльності насамперед має бути зв’язаною права і свободами людини. Принаймні на це орієнтує стаття 3 Конституції України, яка покладає сенс існування держави в утвердженні і забезпеченні прав і свобод людини.

Власне ці чинники спонукали мене доопрацювати монографію і видати новий наклад монографії, присвяченої сучасним тенденціям конституціоналізму, особливу в епоху кризи ідей конституціоналізму.

Михайло Савчин,
доктор, професор,
Поляна – Ужгород, 2020