Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму
РЕКОМЕНДУЕМ

Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

Автор: Савчин М.В.

Издательство: ТОВ "РІК-У"

Год издания: 2018

Количество страниц: 440

ISBN: 978-617-7404-71-1

Переплет: мягкий

Тираж: 400

Аннотация

Монографія присвячена сучасним тенденціям глобалізації конституційного права, ключову роль в чому відіграє запозичення та обмін найкращим досвідом захисту прав людини на інституціональному та процедурному рівнях.

Розкрито основні методологічні аспекти розвитку сучасного конституційного права у контексті конституційної ідентичності, глобалізації та правового плюралізму. З точки зору основоположних цінностей і принципів розглядається зміщення акцентів у діяльності публічної влади та засад взаємодії між державами на міжнародному та наднаціональному рівнях.

Порівнюються сучасні моделі захисту конституції, зокрема, в умовах життєвих загроз нації, проаналізовано проблеми забезпечення єдності судової практики, трансформації суверенітету держави та організації публічної влади на мереживо-центричних засадах.

Видання адресоване науковцям , викладачам і студентам юридичних факультетів, фахівцям у галузі публічного урядування, політологам, соціологам, а також практикуючим юристам, експертам та працівникам органів публічної влади, незалежних установ та агенцій, які здійснюють окремі функції публічної влади. 

Авторы

Авторы книги Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму
Савчин М.В. Савчин М.В. Доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права Ужгородського національного університету

Девіз: Dives est, qui sapiens est.

28 червня 1996 року закінчив юридичний факультет Ужгородського державного університету за спеціальністю "правознавство".
Розпочав професійну діяльність на посаді консультанта Ужгородського міського суду із січня 1996 року. З жовтня по 1998 року по серпень 2008 року у сфері науково-викладацької діяльності - старший викладач, доцент Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права (з 2004 року - Закарпатський державний університет).
У лютому 2004 року захистив кандидатську дисертацію на тему "Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу" в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
У січні 2014 року захистив докторську дисертацію на тему "Конституціоналізм і природа конституції: теорія і практика реалізації" в Національній академії внутрішніх справ.
Сфера наукових інтересів: проблеми юридичної герменевтики, конституційне і муніципальне право, судове конституційне право і процес, порівняльне конституційне право, захист прав людини, теорія конституції та конституціоналізм, проблеми державного суверенітету у контексті процесів глобалізації та інтеграції.
Автор понад 300 наукових та науково-популярних публікацій у фахових виданнях та засобах масової інформації. Один із співавторів єдиного наразі в Україні науково-практичного коментаря до Закону України "Про Конституційний Суд України" (Київ, 2009).


Предисловие

Де закони можуть бути порушені під приводом загального порятунку,
там немає конституції.
Ніколь Мальбранш

Народи врешті-решт бувають тим, чим їх зробив уряд;
а уряди стають нарешті такими, якими хоче їх мати народ
Рейналь Ґійом Тома

Право в умовах плюралізму має посісти місце конкуруючих версій етики
Зандкюлер, Ганс Йорґ

Конституція має соціальну конотацію. Насамперед, сенс конституції пов'язаний зі спільною діяльністю людей. Така діяльність у юридичному сенсі спрямована на формулювання певних правил, процедур та суспільних інституцій. Для цього між людьми має існувати певний орієнтир та згода щодо фундамендальних цінностей, на основі яких буде будуватися певний порядок речей. Тобто навряд чи конституцію можна розглядати поза цінностями, щодо яких існує суспільна згода.

Розвиток конституційного права можливий у контексті доктрини конституціоналізму. Проте доволі тривалий період часу проблеми конституціоналізму для конституційного права України були своєрідним табу. Це було відображенням колоніального минулого України.

Тривалий час юридична доктрина України цілком у постколоніальному дусі була у полоні впливу юридичної системи сусідньої країни зі сходу. Отверезіння прийшло лише після Революції гідності.

Брутальна, всупереч принципів конституційного та міжнародного права, анексія Криму та безпосереднє вторгнення російських військових підрозділів розкрило справжню картину того юридичного світогляду. Тому ми маємо шукати власні сенси і тренди у розвитку конституційного права, а не бути у полоні чужих фальшивих ілюзій.

Звільнення від постколоніальної спадщини у юриспруденції є критично важливим для подальшого поступального розвитку України. Залишаючись і надалі в авторитарному дискурсі державного права, згідно з яким у кожній державі існує конституція, суперечить сучасним досягненням у доктрині та практиці конституціоналізму. Це є редукцією у розумінні конституції, яку зводять у такий штиб, лише до писаного документа.

Насправді, якщо навіть і трактувати конституцію як певний писаний акт (що не є універсальним навіть до структури Конституції Французької Республіки - я вже тут не буду говорити про структуру Конституції Сполученого Королівства!), то цей правовий акт певним чином лише формалізує результат суспільного консенсусу у вигляді формул, правил, процедур та інститутів. А насправді за ними приховується глибокий зміст. І якраз це є завданням для академічної спільноти та суддів.

У цій роботі наводиться характеристика мережевих структур і їх ролі у формуванні правил та їх легітимації. Так от, специфічною рисою цих структур в України і те, що вони є уламками політичних, економічних та культурних структур тоталітарного Радянського Союзу, який канув у Лету.

Звідси, інтелектуальна спадщина представників цих мережевих структур скоріше схильна йти у фарватері прихильників авторитарних практик та побудови суспільно-політичних інституцій авторитарного штибу. Тому й не дивним буде у такій ситуації ототожнення наявності конституції із існуванням державності, незважаючи на існуючі авторитарні практики.

Ця робота є результатом моїх подальших досліджень після захисту докторської дисертації, присвяченої проблемам конституціоналізму та розумінню конституції у світлі поваги до гідності та прав людини. Більшість її положень були опубліковані як наукові статті, а деякі як науково-популярні статті, зокрема в «Дзеркалі тижня», «Юридичній газеті» та «Юридичному віснику України». Тому тут є певне узагальнення моїх позицій щодо сучасних тенденцій розвитку конституціоналізму у контексті глобалізації.

Метою цього дослідження є визначення основних тенденцій у розвитку сучасного конституціоналізму та їх впливу на національну конституційну традицію України. Основу його становлять міждисциплінарність, правовий плюралізм, конституційна аксіологія та гуманітарний вимір права. Трансформація сучасного конституціоналізму триває під впливом чинників про які піде мова нижче.

Попри зазначені деталі, суть такої трансформації визначають міждисциплінарність, правовий плюралізм, гуманітарний вимір права та процеси глобалізації та фрагментації у праві. Цьому сприяє також зміна характеру правотворчості у структурі якої зростає роль приватно-правового елемента.

Прикладом цього є вплив на публічний економічний порядок України рішення Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма у справі за позовом НАК Нафтогаз України проти Газпрому. Такого роду рішень накопичується все більше і вони мають все вагоміший вплив на розвиток права.

Правовий плюралізм та глобалістика

У моїй роботі звертається увага на ту обставину, що наслідком глобалізації та дигітилізації стає більш оперативний обмін інформацією. Це сприяє швидшому поширенню ідей, концепцій, теорій та доктрини у конституційному праві.

На перший план виходить мистецтво формулювати ідеї та здійснювати комунікації щодо визначення їх змісту та сутності у контексті досягнень сучасного конституціоналізму.

Обмін ідеями свідчить, що конституція як політико-правовий феномен є багатоаспектною, а тому передбачає дискусію та обмін досвідом щодо формулювання, відтворення та інтерпретації правил.

За будь-яких умов конституціоналізм є цілісною доктриною, яка ґрунтується на ціннісному вимірі права, формою якого виступають насамперед принципи права. Мистецтво інтерпретувати принципи права, знаходити взаємозв'язки між ними та на основі цього формулювати ідеї є квінтесенцією сучасного конституціоналізму. Ці речі пов'язані із розумінням структури конкретного суспільства, його інституцій та правил, які надають специфічного забарвлення національній правовій системі.

У цьому контексті великий і невикористаний потенціал має порівняльне конституційне право, а також розробка загальних, універсальних стандартів на транс- та наднаціональному рівнях, що може мати перспективу зародження міжнародного конституційного права.

Попри фрагментацію у світі та напружений стан із забезпеченням прав людини, саме гідність людини, можливість її самовираження та вільного розвитку є основними маркерами розвитку сучасного конституціоналізму.

Право не можна розглядати у відриві від інших соціальних норм. Все більш актуальним стає міждисциплінарний підхід. Особливе значення він має для молодих конституційних демократій, що спиняються на ноги. При здійсненні конституційних реформ найскладнішим є питання синхронізації реформ економічної та політичної системи, що інколи здається дилемою на кшталт первинності курки і яйця.

Визначення пріоритетності та певного алгоритму дій якраз сприяє дослідженню проблем на межі конституціоналізму, з одного боку, та, відповідно, економічної теорії та політології - з іншого. Також для розуміння ефективності конституційного реформування важливе значення має дослідження стану суспільних інституцій та ступеня солідарності в суспільстві.

При інтерпретації конституції відіграють значну семіотика, герменевтика, а не лише формально-юридичні підходи. Вміння творчо поєднувати ці підходи та дотримуватися певних процедур досліджень виражає мистецтво творення конституційних сенсів, ідей та концепцій.

Конституційна ідентичність та конституціоналізм

Правовий плюралізм у конституційному праві поглиблюється проблемами конституційної ідентичності. Навіть у статті 6 Договору про ЄС є посилання на «національну конституційну традицію». Модерний концепт національної державності спирається саме на самобутність правової традиції конкретної країни.

На цій основі обґрунтовується доктрина конституційного патріотизму. Водночас глобалізація, транс- та наднаціональність у праві розглядаються як своєрідна антитеза конституційному патріотизму як такі, що атакують конституційну ідентичність конкретної країни.

Прийнято вважати, що пряма дія наднаціонального права нівелює основні елементи національної конституційної традиції. На прикладі Угорщини, яка схильна у своєму розвитку до авторитарної традиції державності, можна спостерігати дискусію щодо концепту вільного демократичного устрою, який вважається ціннісною установкою та організаційною засадою ЄС. Так само, згортання процесів укладання Угоди про асоціацію України з ЄС у листопаді 2013 р. стало одним із каталізаторів Революції гідності та підходу від правління Віктора Януковича.

З іншого боку, транс- чи наднаціональність дає змогу краще відстоювати національні інтереси, ніж у випадку, коли держава не інтегрована у ці об'єднання. Відмову від інтеграції можуть дозволити хіба що собі, за характеристикою Фернана Броделя, світ-держави (США, КНР, ЄС). Необхідною умовою поступального розвитку суспільства є тяглість національної конституційної традиції, що проявляється у державному, територіальному та правовому континуїтеті.

Це складні пазли, які лежать в основі національної конституційної традиції та характеризують логіку розвитку певної моделі конституціоналізму. Якщо йде мова про конституційну ідентичність України, то нещодавний дискурс щодо дилеми європейської та євразійської традицій права чи то містка між обома традиціями права зводиться нанівець сьогоднішніми реаліями.

Зокрема, тут має особливе значення звільнення від постколоніальної спадщини Російської імперії та Радянського Союзу (хоча останній можна розглядати як своєрідну трансформацію першої).

Вірність конституції та конституційні інновації

Питання реалізації конституції - складна проблема. Насамперед, це пов’язано із природою людської поведінки, яка поєднує в собі емоційне та раціональне начала.

Для перехідних конституційних демократій потенційну небезпеку становлять намагання викривити зміст конституційних цінностей і принципів, що може у кінцевому рахунку підірвати засади конституційного порядку. Тому тут дуже важливо витримати баланс між парламентаризмом та судовим конституційним контролем.

Попри певні переваги парламентаризму, його Ахіллесовою п’ятою є потенційне ухвалення довільних за змістом рішень, що має наслідком тиранію парламентської більшості.

У монографії наводиться і словацький досвід протистояння опозиції тиранії парламентської більшості прем’єр-міністра Мечіяра, який став можливий завдяки саме принциповій позиції Конституційного суду Словаччини. Цей досвід засвідчує, наскільки важливий баланс між парламентаризмом та юдикатурою.

При захисті основоположних цінностей конституційна юстиція може спиратися лише на власний авторитет та силу аргументу, яка викладена у її актах. Дуже часто новели у конституційному праві продукуються саме в академічному середовищі та в конституційному суді. Тому дуже важлива репрезентація авторитетних і компетентних конституціоналістів серед суддів конституційного суду чи аналогічної інституції, які б могли опиратися свавільним владним рішенням.

Динаміка конституційного порядку і розвиток розуміння змісту конституційних цінностей вносить інновації у право. Тому тут стоїть питання, наскільки конституційний розвиток України вписується у загальносвітові тенденції та яким чином вони сприяють вільному розвитку особистості.

Правовий захист конституції

Процес інтерпретації конституції переплітається із її правовим захистом. Він має свої витоки з ідеєю нетерпимості до несправедливих законів. Раніше подолання проблеми несправедливих законів часто розглядалося у контексті права народу на повстання проти тиранії. Адже несправедливі закони самі по собі є свідченням розірвання носіями публічної влади соціального контракту про те, що вони будуть правити народом, який доручив їм ці повноваження, відповідно до загальновизнаних правил і процедур.

Проте, як ще підкреслював у свій час Джон Лок, доволі складно реагувати на кожен несправедливий закон повстанням. Оптимальнішим варіантом є судовий контроль над актами носіїв публічної влади, що дає змогу доволі оперативно розв'язати конфлікт і запобігти громадському протистоянню, яке навіть може загрожувати розкладу і розпаду державності.

Україна мала вже досвід конституційного розриву (дисконтинуїтету), коли поразка національно-визвольної революції 1917-1921 років привела до влади маріонетковий режим УСРР. Наслідком радянського правління, апофеозом якого була сталінщина, стали геноцидні практики проти власних громадян під час Голодоморів 1921-1922, 1932-1933 років, чого раніше і пізніше не здійснювали жодного разу національні держави.

Масова різня народності тутсі з боку хуту у Руанді в 1993 році - це інше питання, яке ще потребує свого дослідження щодо практик соціальної взаємодії, ролі сучасних медіа у поширенні ідей насильства та стилю hate speech (мови ворожості) у викладі інформації та стійкості інститутів громадянського суспільства.

Водночас окремі елементи нагнітання суспільної обстановки, використання мови ненависті та поширення ксенофобії при підтримці підривних мережевих структур можна побачити на прикладі логіки розгортання подій в Криму, Донецькій та Луганській областях, що пізніше були окуповані воєнізованими структурами, які управляються та вирішально підтримуються Кремлем. За таких умов потребує нового осмислення співвідношення звичайних і надзвичайних засобів конституції.

У цій роботі проведено аналіз надзвичайних засобів захисту конституції крізь призму розуміння нових засобів і способів ведення війни. У роботі доводжу, що сучасне національне право містить достатньо інструментів протидії підривній діяльності проти національної державності, для чого проаналізовано парламентську, виконавчу та дерогаційну моделі надзвичайного захисту конституції. При цьому акцентовано увагу на тому, що такий захист має здійснюватися крізь призму конституційних цінностей. Інакше благі наміри забезпечення конституційного порядку без опертя на фундаментальні правові цінності і принципи часто призводять до встановлення диктатури та масових порушень прав людини.

У цьому контексті в Україні доволі поверхово врегульовано діяльність органів влади під час оголошення правових режимів воєнного і надзвичайного стану, а режим стану війни (який згадується у Конституції) майже не врегульовано. За таких умов слід також наповнювати змістовним компонентом правове регулювання інформаційних, економічних воєн, кібервоєн, тощо.

Динаміка конституційного порядку вимагає забезпечення єдності судової практики. У перехідних конституційних системах ця проблема також пов’язана із становленням незалежності судової влади. Ці інституційні проблеми можуть полягати у різних формах: у необхідності застосування люстраційних заходів з метою запобігання здійсненню правосуддя особами, схильними до свавільного обмеження прав людини; у тяжінні до формального, а не субстантивного розуміння законності, що безпосередньо впливає на аргументацію судових рішень; в освоєнні аксіологічного інструментарію при юридичній аргументації, що має бути зорієнтовано на цінності та на визначеність у застосуванні правил і процедур.

Сутнісний зміст права та обов'язок захисту

Центральною категорію конституційного права є ступінь втручання держави у приватну автономію індивіда. Приватна автономія індивіда складає сутність самої свободи, оскільки вона передбачає відповідальний вибір особи без зовнішнього тиску. Тобто проблема стосується сприяння здійсненню певних актів поведінки особи, які можна визначити як такі, що призначені для розвитку її як індивіда із притаманними їй якостями характеру, темпераменту, навичок життєвих компетентностей тощо. Рівною мірою ці складні питання також пов’язані із ідентичністю та самовираженням особи.

У зв'язку із цим гідність людини розглядається як основоположна цінність, яка має важливе методологічне значення. Наскільки можливе втручання держави у ці складні питання – доволі суперечлива дилема сама по собі.

При цьому саме держава виступає удвох іпостасях: організація суспільства у державу є необхідною умовою захисту прав людини, а з іншого боку - держава є найвірогіднішим порушником прав людини. Тим самим права людини презюмують втручання державну здійснення таких свобод.

І бажаною, якщо не ідеальною, є мінімізація такого втручання дер¬жали у приватну автономію. Цього досягти складно у зв'язку із ситуацією порушення права з боку третіх осіб чи певного органу публічної влади. Тому виникає питання обґрунтованості та меж втручання держави, що має здійснюватись за допомогою належних і доречних юридичних засобів, щоб не виникало ситуації створення істотних перепон у здійсненні права або заперечення його сутнісного.

У роботі здійснено короткий аналіз сутнісного розуміння права, виходячи з інтерпретації принципів поваги до гідності людини, рівності та свободи як основоположних конституційних цінностей.

Трансформація публічної влади

В умовах глобалізації трансформація публічної влади полягає у новітніх механізмах перерозподілу владних повноважень, що по ідеї дедалі більше має сприяти процесу деконцентрації владних повноважень та зловживання ними.

Проте, наднаціональним та міжнародним інституціям дорікають, що вони шляхом концентрації значних ресурсів фактично переміщають важелі ухвалення рішень на наднаціональний рівень, чим атакують конституційну ідентичність країн.

Цим поглядам є заперечення, оскільки у національних держав виникає новий, наднаціональний простір реалізації національних інтересів. Проте, тут слід брати до уваги інституційну спроможність, наявні ресурси, економічний та військовий потенціал держави.

Інституційну спроможність держави характеризує збалансованість у розподілі повноважень між рівнями публічної влади, система стримувань і противаг, стан верховенства права та захисту прав людини.

У світлі численних протистоянь і зіткнень, які спостерігаються в окремих регі¬онах світу, також свою роль відіграє спроможність інститутів громадянського суспільства чи інших форм соціальної взаємодії, які формулюватимуть та від¬творюватимуть правила та процедури, які б піддавалися мінімальному впливу з боку політичних, етнічних, релігійних факторів. Використання права як ней¬трального інструмента є запорукою у здійсненні свобод у відповідних сферах життєдіяльності індивіда.

Ці чинники зумовлюють трансформацію публічної влади поряд із завданнями щодо захисту довкілля, забезпечення економічних свобод та становлення єдиних регіональних і глобального ринків, розвитку інформаційних технологій та засобів електронної демократії.

«Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали... Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його»

Якова 1:2-4, 12

ПОДЯКИ

Моя монографія присвячується світлій пам'яті моєї матері Гафії Савчин, Якій мало сповнитися 85 літ цього року, але вона нас покинула 30 років тому. Ми всі вдячні нашим матерям, які народили нас на цей світ і радили, як шукати свій шлях у цьому буремному світі, йти по тому шляху, поважаючи фундаментальні цінності.

Ця робота є також результатом моїх роздумів під час моєї наукової діяльності в Ужгородському національному університеті, Закарпатському державному університеті та Київському університеті права НАН України. І де би я не був, то завжди складається творча атмосфера обговорень та пошуку інноваційних рішень, за що спасибі моїм колегам, цимборкам і цимборам по науці і життю.

Висловлюю вдячність рецензентам професорам Станіславу Шевчуку, Миколі Оніщуку, Олександру Батанову за цінні зауваження та пропозиції. За багато ідей я вдячний своїм вчителям за цінні поради Віктору Погорілку, Петру Мартиненку, Володимиру Кампо, Олексадру Петришину, Олександру Скрипнюку, Михайлу Імимуратову, Богдану Футею, Івану Машкаринцю, Андрію Стрижаку.

Дякую за обмін думками та поради Юрію Барабашу, Олександру Батанову, Олені Бориславській, Олександру Водяннікову, Юрію Волошину, Олексію Кресіну, Наталії Мішиній, Станіславу Погребняку, Сергію Перемоту, Сергію Різнику, Ігорю Сліденку.

Надихала на нові ідеї та юридичні концепти вже традиційна Літня школа «Верховенство права і конституціоналізм», серед слухачів якої вже багато себе реалізують як високодостойні та талановиті науковці, поширюючи ідеї верховенства права та фундаментальні цінності серед юридичної спільноти. Це також важлива соціальна платформа для творення нових сенсів та смислів у конституціоналізмі та подоланні соціальної апатії та інфантилізму.

Думаю, що ця праця додасть хоча би дещицю сенсу та людяності у сучасне конституційне право та сприятиме поступальному розвитку українського суспільства та людства.

Будьмо оптимістами, маймо дяку до прекрасного і гармонію в душі.

Отзывы

Отзывы к книге Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму
Сообщить о снижении цены
Сообщить о снижении цены
Ваша просьба принята!

Вы получите уведомление при снижении стоимости товара на указанные Вами контакты
Ваш E-Mail
Актуальность
- обязательно к заполнению
Проверка...

Монографія присвячена сучасним тенденціям глобалізації конституційного права, ключову роль в чому відіграє запозичення та обмін найкращим досвідом захисту прав людини на інституціональному та процедурному рівнях.

Розкрито основні методологічні аспекти розвитку сучасного конституційного права у контексті конституційної ідентичності, глобалізації та правового плюралізму. З точки зору основоположних цінностей і принципів розглядається зміщення акцентів у діяльності публічної влади та засад взаємодії між державами на міжнародному та наднаціональному рівнях.

Порівнюються сучасні моделі захисту конституції, зокрема, в умовах життєвих загроз нації, проаналізовано проблеми забезпечення єдності судової практики, трансформації суверенітету держави та організації публічної влади на мереживо-центричних засадах.

Видання адресоване науковцям , викладачам і студентам юридичних факультетів, фахівцям у галузі публічного урядування, політологам, соціологам, а також практикуючим юристам, експертам та працівникам органів публічної влади, незалежних установ та агенцій, які здійснюють окремі функції публічної влади. 

Авторы книги Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму
Савчин М.В. Савчин М.В. Доктор юридичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права Ужгородського національного університету

Девіз: Dives est, qui sapiens est.

28 червня 1996 року закінчив юридичний факультет Ужгородського державного університету за спеціальністю "правознавство".
Розпочав професійну діяльність на посаді консультанта Ужгородського міського суду із січня 1996 року. З жовтня по 1998 року по серпень 2008 року у сфері науково-викладацької діяльності - старший викладач, доцент Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права (з 2004 року - Закарпатський державний університет).
У лютому 2004 року захистив кандидатську дисертацію на тему "Конституційний Суд України як гарант конституційного ладу" в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
У січні 2014 року захистив докторську дисертацію на тему "Конституціоналізм і природа конституції: теорія і практика реалізації" в Національній академії внутрішніх справ.
Сфера наукових інтересів: проблеми юридичної герменевтики, конституційне і муніципальне право, судове конституційне право і процес, порівняльне конституційне право, захист прав людини, теорія конституції та конституціоналізм, проблеми державного суверенітету у контексті процесів глобалізації та інтеграції.
Автор понад 300 наукових та науково-популярних публікацій у фахових виданнях та засобах масової інформації. Один із співавторів єдиного наразі в Україні науково-практичного коментаря до Закону України "Про Конституційний Суд України" (Київ, 2009).


Де закони можуть бути порушені під приводом загального порятунку,
там немає конституції.
Ніколь Мальбранш

Народи врешті-решт бувають тим, чим їх зробив уряд;
а уряди стають нарешті такими, якими хоче їх мати народ
Рейналь Ґійом Тома

Право в умовах плюралізму має посісти місце конкуруючих версій етики
Зандкюлер, Ганс Йорґ

Конституція має соціальну конотацію. Насамперед, сенс конституції пов'язаний зі спільною діяльністю людей. Така діяльність у юридичному сенсі спрямована на формулювання певних правил, процедур та суспільних інституцій. Для цього між людьми має існувати певний орієнтир та згода щодо фундамендальних цінностей, на основі яких буде будуватися певний порядок речей. Тобто навряд чи конституцію можна розглядати поза цінностями, щодо яких існує суспільна згода.

Розвиток конституційного права можливий у контексті доктрини конституціоналізму. Проте доволі тривалий період часу проблеми конституціоналізму для конституційного права України були своєрідним табу. Це було відображенням колоніального минулого України.

Тривалий час юридична доктрина України цілком у постколоніальному дусі була у полоні впливу юридичної системи сусідньої країни зі сходу. Отверезіння прийшло лише після Революції гідності.

Брутальна, всупереч принципів конституційного та міжнародного права, анексія Криму та безпосереднє вторгнення російських військових підрозділів розкрило справжню картину того юридичного світогляду. Тому ми маємо шукати власні сенси і тренди у розвитку конституційного права, а не бути у полоні чужих фальшивих ілюзій.

Звільнення від постколоніальної спадщини у юриспруденції є критично важливим для подальшого поступального розвитку України. Залишаючись і надалі в авторитарному дискурсі державного права, згідно з яким у кожній державі існує конституція, суперечить сучасним досягненням у доктрині та практиці конституціоналізму. Це є редукцією у розумінні конституції, яку зводять у такий штиб, лише до писаного документа.

Насправді, якщо навіть і трактувати конституцію як певний писаний акт (що не є універсальним навіть до структури Конституції Французької Республіки - я вже тут не буду говорити про структуру Конституції Сполученого Королівства!), то цей правовий акт певним чином лише формалізує результат суспільного консенсусу у вигляді формул, правил, процедур та інститутів. А насправді за ними приховується глибокий зміст. І якраз це є завданням для академічної спільноти та суддів.

У цій роботі наводиться характеристика мережевих структур і їх ролі у формуванні правил та їх легітимації. Так от, специфічною рисою цих структур в України і те, що вони є уламками політичних, економічних та культурних структур тоталітарного Радянського Союзу, який канув у Лету.

Звідси, інтелектуальна спадщина представників цих мережевих структур скоріше схильна йти у фарватері прихильників авторитарних практик та побудови суспільно-політичних інституцій авторитарного штибу. Тому й не дивним буде у такій ситуації ототожнення наявності конституції із існуванням державності, незважаючи на існуючі авторитарні практики.

Ця робота є результатом моїх подальших досліджень після захисту докторської дисертації, присвяченої проблемам конституціоналізму та розумінню конституції у світлі поваги до гідності та прав людини. Більшість її положень були опубліковані як наукові статті, а деякі як науково-популярні статті, зокрема в «Дзеркалі тижня», «Юридичній газеті» та «Юридичному віснику України». Тому тут є певне узагальнення моїх позицій щодо сучасних тенденцій розвитку конституціоналізму у контексті глобалізації.

Метою цього дослідження є визначення основних тенденцій у розвитку сучасного конституціоналізму та їх впливу на національну конституційну традицію України. Основу його становлять міждисциплінарність, правовий плюралізм, конституційна аксіологія та гуманітарний вимір права. Трансформація сучасного конституціоналізму триває під впливом чинників про які піде мова нижче.

Попри зазначені деталі, суть такої трансформації визначають міждисциплінарність, правовий плюралізм, гуманітарний вимір права та процеси глобалізації та фрагментації у праві. Цьому сприяє також зміна характеру правотворчості у структурі якої зростає роль приватно-правового елемента.

Прикладом цього є вплив на публічний економічний порядок України рішення Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма у справі за позовом НАК Нафтогаз України проти Газпрому. Такого роду рішень накопичується все більше і вони мають все вагоміший вплив на розвиток права.

Правовий плюралізм та глобалістика

У моїй роботі звертається увага на ту обставину, що наслідком глобалізації та дигітилізації стає більш оперативний обмін інформацією. Це сприяє швидшому поширенню ідей, концепцій, теорій та доктрини у конституційному праві.

На перший план виходить мистецтво формулювати ідеї та здійснювати комунікації щодо визначення їх змісту та сутності у контексті досягнень сучасного конституціоналізму.

Обмін ідеями свідчить, що конституція як політико-правовий феномен є багатоаспектною, а тому передбачає дискусію та обмін досвідом щодо формулювання, відтворення та інтерпретації правил.

За будь-яких умов конституціоналізм є цілісною доктриною, яка ґрунтується на ціннісному вимірі права, формою якого виступають насамперед принципи права. Мистецтво інтерпретувати принципи права, знаходити взаємозв'язки між ними та на основі цього формулювати ідеї є квінтесенцією сучасного конституціоналізму. Ці речі пов'язані із розумінням структури конкретного суспільства, його інституцій та правил, які надають специфічного забарвлення національній правовій системі.

У цьому контексті великий і невикористаний потенціал має порівняльне конституційне право, а також розробка загальних, універсальних стандартів на транс- та наднаціональному рівнях, що може мати перспективу зародження міжнародного конституційного права.

Попри фрагментацію у світі та напружений стан із забезпеченням прав людини, саме гідність людини, можливість її самовираження та вільного розвитку є основними маркерами розвитку сучасного конституціоналізму.

Право не можна розглядати у відриві від інших соціальних норм. Все більш актуальним стає міждисциплінарний підхід. Особливе значення він має для молодих конституційних демократій, що спиняються на ноги. При здійсненні конституційних реформ найскладнішим є питання синхронізації реформ економічної та політичної системи, що інколи здається дилемою на кшталт первинності курки і яйця.

Визначення пріоритетності та певного алгоритму дій якраз сприяє дослідженню проблем на межі конституціоналізму, з одного боку, та, відповідно, економічної теорії та політології - з іншого. Також для розуміння ефективності конституційного реформування важливе значення має дослідження стану суспільних інституцій та ступеня солідарності в суспільстві.

При інтерпретації конституції відіграють значну семіотика, герменевтика, а не лише формально-юридичні підходи. Вміння творчо поєднувати ці підходи та дотримуватися певних процедур досліджень виражає мистецтво творення конституційних сенсів, ідей та концепцій.

Конституційна ідентичність та конституціоналізм

Правовий плюралізм у конституційному праві поглиблюється проблемами конституційної ідентичності. Навіть у статті 6 Договору про ЄС є посилання на «національну конституційну традицію». Модерний концепт національної державності спирається саме на самобутність правової традиції конкретної країни.

На цій основі обґрунтовується доктрина конституційного патріотизму. Водночас глобалізація, транс- та наднаціональність у праві розглядаються як своєрідна антитеза конституційному патріотизму як такі, що атакують конституційну ідентичність конкретної країни.

Прийнято вважати, що пряма дія наднаціонального права нівелює основні елементи національної конституційної традиції. На прикладі Угорщини, яка схильна у своєму розвитку до авторитарної традиції державності, можна спостерігати дискусію щодо концепту вільного демократичного устрою, який вважається ціннісною установкою та організаційною засадою ЄС. Так само, згортання процесів укладання Угоди про асоціацію України з ЄС у листопаді 2013 р. стало одним із каталізаторів Революції гідності та підходу від правління Віктора Януковича.

З іншого боку, транс- чи наднаціональність дає змогу краще відстоювати національні інтереси, ніж у випадку, коли держава не інтегрована у ці об'єднання. Відмову від інтеграції можуть дозволити хіба що собі, за характеристикою Фернана Броделя, світ-держави (США, КНР, ЄС). Необхідною умовою поступального розвитку суспільства є тяглість національної конституційної традиції, що проявляється у державному, територіальному та правовому континуїтеті.

Це складні пазли, які лежать в основі національної конституційної традиції та характеризують логіку розвитку певної моделі конституціоналізму. Якщо йде мова про конституційну ідентичність України, то нещодавний дискурс щодо дилеми європейської та євразійської традицій права чи то містка між обома традиціями права зводиться нанівець сьогоднішніми реаліями.

Зокрема, тут має особливе значення звільнення від постколоніальної спадщини Російської імперії та Радянського Союзу (хоча останній можна розглядати як своєрідну трансформацію першої).

Вірність конституції та конституційні інновації

Питання реалізації конституції - складна проблема. Насамперед, це пов’язано із природою людської поведінки, яка поєднує в собі емоційне та раціональне начала.

Для перехідних конституційних демократій потенційну небезпеку становлять намагання викривити зміст конституційних цінностей і принципів, що може у кінцевому рахунку підірвати засади конституційного порядку. Тому тут дуже важливо витримати баланс між парламентаризмом та судовим конституційним контролем.

Попри певні переваги парламентаризму, його Ахіллесовою п’ятою є потенційне ухвалення довільних за змістом рішень, що має наслідком тиранію парламентської більшості.

У монографії наводиться і словацький досвід протистояння опозиції тиранії парламентської більшості прем’єр-міністра Мечіяра, який став можливий завдяки саме принциповій позиції Конституційного суду Словаччини. Цей досвід засвідчує, наскільки важливий баланс між парламентаризмом та юдикатурою.

При захисті основоположних цінностей конституційна юстиція може спиратися лише на власний авторитет та силу аргументу, яка викладена у її актах. Дуже часто новели у конституційному праві продукуються саме в академічному середовищі та в конституційному суді. Тому дуже важлива репрезентація авторитетних і компетентних конституціоналістів серед суддів конституційного суду чи аналогічної інституції, які б могли опиратися свавільним владним рішенням.

Динаміка конституційного порядку і розвиток розуміння змісту конституційних цінностей вносить інновації у право. Тому тут стоїть питання, наскільки конституційний розвиток України вписується у загальносвітові тенденції та яким чином вони сприяють вільному розвитку особистості.

Правовий захист конституції

Процес інтерпретації конституції переплітається із її правовим захистом. Він має свої витоки з ідеєю нетерпимості до несправедливих законів. Раніше подолання проблеми несправедливих законів часто розглядалося у контексті права народу на повстання проти тиранії. Адже несправедливі закони самі по собі є свідченням розірвання носіями публічної влади соціального контракту про те, що вони будуть правити народом, який доручив їм ці повноваження, відповідно до загальновизнаних правил і процедур.

Проте, як ще підкреслював у свій час Джон Лок, доволі складно реагувати на кожен несправедливий закон повстанням. Оптимальнішим варіантом є судовий контроль над актами носіїв публічної влади, що дає змогу доволі оперативно розв'язати конфлікт і запобігти громадському протистоянню, яке навіть може загрожувати розкладу і розпаду державності.

Україна мала вже досвід конституційного розриву (дисконтинуїтету), коли поразка національно-визвольної революції 1917-1921 років привела до влади маріонетковий режим УСРР. Наслідком радянського правління, апофеозом якого була сталінщина, стали геноцидні практики проти власних громадян під час Голодоморів 1921-1922, 1932-1933 років, чого раніше і пізніше не здійснювали жодного разу національні держави.

Масова різня народності тутсі з боку хуту у Руанді в 1993 році - це інше питання, яке ще потребує свого дослідження щодо практик соціальної взаємодії, ролі сучасних медіа у поширенні ідей насильства та стилю hate speech (мови ворожості) у викладі інформації та стійкості інститутів громадянського суспільства.

Водночас окремі елементи нагнітання суспільної обстановки, використання мови ненависті та поширення ксенофобії при підтримці підривних мережевих структур можна побачити на прикладі логіки розгортання подій в Криму, Донецькій та Луганській областях, що пізніше були окуповані воєнізованими структурами, які управляються та вирішально підтримуються Кремлем. За таких умов потребує нового осмислення співвідношення звичайних і надзвичайних засобів конституції.

У цій роботі проведено аналіз надзвичайних засобів захисту конституції крізь призму розуміння нових засобів і способів ведення війни. У роботі доводжу, що сучасне національне право містить достатньо інструментів протидії підривній діяльності проти національної державності, для чого проаналізовано парламентську, виконавчу та дерогаційну моделі надзвичайного захисту конституції. При цьому акцентовано увагу на тому, що такий захист має здійснюватися крізь призму конституційних цінностей. Інакше благі наміри забезпечення конституційного порядку без опертя на фундаментальні правові цінності і принципи часто призводять до встановлення диктатури та масових порушень прав людини.

У цьому контексті в Україні доволі поверхово врегульовано діяльність органів влади під час оголошення правових режимів воєнного і надзвичайного стану, а режим стану війни (який згадується у Конституції) майже не врегульовано. За таких умов слід також наповнювати змістовним компонентом правове регулювання інформаційних, економічних воєн, кібервоєн, тощо.

Динаміка конституційного порядку вимагає забезпечення єдності судової практики. У перехідних конституційних системах ця проблема також пов’язана із становленням незалежності судової влади. Ці інституційні проблеми можуть полягати у різних формах: у необхідності застосування люстраційних заходів з метою запобігання здійсненню правосуддя особами, схильними до свавільного обмеження прав людини; у тяжінні до формального, а не субстантивного розуміння законності, що безпосередньо впливає на аргументацію судових рішень; в освоєнні аксіологічного інструментарію при юридичній аргументації, що має бути зорієнтовано на цінності та на визначеність у застосуванні правил і процедур.

Сутнісний зміст права та обов'язок захисту

Центральною категорію конституційного права є ступінь втручання держави у приватну автономію індивіда. Приватна автономія індивіда складає сутність самої свободи, оскільки вона передбачає відповідальний вибір особи без зовнішнього тиску. Тобто проблема стосується сприяння здійсненню певних актів поведінки особи, які можна визначити як такі, що призначені для розвитку її як індивіда із притаманними їй якостями характеру, темпераменту, навичок життєвих компетентностей тощо. Рівною мірою ці складні питання також пов’язані із ідентичністю та самовираженням особи.

У зв'язку із цим гідність людини розглядається як основоположна цінність, яка має важливе методологічне значення. Наскільки можливе втручання держави у ці складні питання – доволі суперечлива дилема сама по собі.

При цьому саме держава виступає удвох іпостасях: організація суспільства у державу є необхідною умовою захисту прав людини, а з іншого боку - держава є найвірогіднішим порушником прав людини. Тим самим права людини презюмують втручання державну здійснення таких свобод.

І бажаною, якщо не ідеальною, є мінімізація такого втручання дер¬жали у приватну автономію. Цього досягти складно у зв'язку із ситуацією порушення права з боку третіх осіб чи певного органу публічної влади. Тому виникає питання обґрунтованості та меж втручання держави, що має здійснюватись за допомогою належних і доречних юридичних засобів, щоб не виникало ситуації створення істотних перепон у здійсненні права або заперечення його сутнісного.

У роботі здійснено короткий аналіз сутнісного розуміння права, виходячи з інтерпретації принципів поваги до гідності людини, рівності та свободи як основоположних конституційних цінностей.

Трансформація публічної влади

В умовах глобалізації трансформація публічної влади полягає у новітніх механізмах перерозподілу владних повноважень, що по ідеї дедалі більше має сприяти процесу деконцентрації владних повноважень та зловживання ними.

Проте, наднаціональним та міжнародним інституціям дорікають, що вони шляхом концентрації значних ресурсів фактично переміщають важелі ухвалення рішень на наднаціональний рівень, чим атакують конституційну ідентичність країн.

Цим поглядам є заперечення, оскільки у національних держав виникає новий, наднаціональний простір реалізації національних інтересів. Проте, тут слід брати до уваги інституційну спроможність, наявні ресурси, економічний та військовий потенціал держави.

Інституційну спроможність держави характеризує збалансованість у розподілі повноважень між рівнями публічної влади, система стримувань і противаг, стан верховенства права та захисту прав людини.

У світлі численних протистоянь і зіткнень, які спостерігаються в окремих регі¬онах світу, також свою роль відіграє спроможність інститутів громадянського суспільства чи інших форм соціальної взаємодії, які формулюватимуть та від¬творюватимуть правила та процедури, які б піддавалися мінімальному впливу з боку політичних, етнічних, релігійних факторів. Використання права як ней¬трального інструмента є запорукою у здійсненні свобод у відповідних сферах життєдіяльності індивіда.

Ці чинники зумовлюють трансформацію публічної влади поряд із завданнями щодо захисту довкілля, забезпечення економічних свобод та становлення єдиних регіональних і глобального ринків, розвитку інформаційних технологій та засобів електронної демократії.

«Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали... Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його»

Якова 1:2-4, 12

ПОДЯКИ

Моя монографія присвячується світлій пам'яті моєї матері Гафії Савчин, Якій мало сповнитися 85 літ цього року, але вона нас покинула 30 років тому. Ми всі вдячні нашим матерям, які народили нас на цей світ і радили, як шукати свій шлях у цьому буремному світі, йти по тому шляху, поважаючи фундаментальні цінності.

Ця робота є також результатом моїх роздумів під час моєї наукової діяльності в Ужгородському національному університеті, Закарпатському державному університеті та Київському університеті права НАН України. І де би я не був, то завжди складається творча атмосфера обговорень та пошуку інноваційних рішень, за що спасибі моїм колегам, цимборкам і цимборам по науці і життю.

Висловлюю вдячність рецензентам професорам Станіславу Шевчуку, Миколі Оніщуку, Олександру Батанову за цінні зауваження та пропозиції. За багато ідей я вдячний своїм вчителям за цінні поради Віктору Погорілку, Петру Мартиненку, Володимиру Кампо, Олексадру Петришину, Олександру Скрипнюку, Михайлу Імимуратову, Богдану Футею, Івану Машкаринцю, Андрію Стрижаку.

Дякую за обмін думками та поради Юрію Барабашу, Олександру Батанову, Олені Бориславській, Олександру Водяннікову, Юрію Волошину, Олексію Кресіну, Наталії Мішиній, Станіславу Погребняку, Сергію Перемоту, Сергію Різнику, Ігорю Сліденку.

Надихала на нові ідеї та юридичні концепти вже традиційна Літня школа «Верховенство права і конституціоналізм», серед слухачів якої вже багато себе реалізують як високодостойні та талановиті науковці, поширюючи ідеї верховенства права та фундаментальні цінності серед юридичної спільноти. Це також важлива соціальна платформа для творення нових сенсів та смислів у конституціоналізмі та подоланні соціальної апатії та інфантилізму.

Думаю, що ця праця додасть хоча би дещицю сенсу та людяності у сучасне конституційне право та сприятиме поступальному розвитку українського суспільства та людства.

Будьмо оптимістами, маймо дяку до прекрасного і гармонію в душі.

Отзывы к книге Сучасні тенденції конституціоналізму у контексті глобалізації та правового плюралізму

с этим товаром также покупают

Основи ІТ-права
170 грн.

Основи ІТ-права

В наличии