Засади адміністративного судочинства (сучасний український контекст)

Судова влада поряд із владою законодавчою й виконавчою здатна корегувати перебіг будь-яких суспільних зв’язків. Утім вплив з боку влади судової найвідчутніше позначається на долях людей. Адже до її представників приватні особи звертаються за допомогою вже за наявності конфлікту, обумовленого відмінним сприйняттям загальнообов’язкових правил, розбіжним їх тлумаченням. Конфлікти між владарюючими суб’єктами й тими, хто вимушений підкорятися, для сучасності - явище звичне. На щастя, звиклим для сьогоднення є і те, що такі конфлікти можуть і зобов’язані розв’язувати суди.

У різних країнах світу неоднаково вирішують, які інституції здатні на здійснення правосуддя у спорах із владою, чи потрібні для такого правосуддя спеціальні процесуальні правила. Україна відзначається утворенням спецалізованих адміністративних судів й запровадженням спеціальних процесуальних правил. Останні ґрунтуються на певних засадах, пристосованих для створення таких умов, за яких судовий процес із вирішення публічноправових спорів набуває всіх ознак правосудної діяльності.

Представлена робота присвячена виокремллю означених засад, їх опису й поглибленому дослідженню. Вона є результатом багаторічної уваги до адміністративної юстиції, яка, на моє переконання, є одним із найкращих правових «винаходів» людства.

Першим, хто звернув мою увагу на адміністративну юстицію, був доктор юридичних наук, професор Юрій Прокопович Битяк, який майже 20 років тому доручив мені викладати однойменну навчальну дисципліну на факультеті правосуддя Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Упродовж усіх цих років Юрій Прокопович підтримує мої ініціативи, які так чи інакше стосуються вивчення проблем зміцнення національної моделі адміністративної юстиції, обговорює зі мною всі питання, пов’язані із пошуком шляхів їх подолання. Без сумніву, ця робота не відбулася б без мудрих слів мого головного критика й порадника - Юрія Прокоповича Битяка.

Сподіваюся, що робота буде цікавою для науковців. Адже в ній під засадами адміністративного судочинства розумію не тільки його принципи у звичному їх значенні. Важливим для мене було установити галузеву належність правил, які регламентують адміністративне судочинство, зосередитися на походженні цих правил, на характеристиці термінології, що має вживатися при їх побудові, на пошуку орієнтирів для їх удосконалення, приведення у відповідність до тих вимог, що висуває цивілізована реальність до судової діяльності, завданням якої є розгляд конфліктів із метою захисту прав, свобод, інтересів приватних осіб від порушень із боку суб’єктів владних повноважень. Дуже розраховую на те, що робота зацікавить і суддів.

У роботі є спроба через аналіз рішень національних судів, вивчення практики Європейського суду з прав людини продемонструвати щільний зв’язок, що спостерігається між принципами адміністративного судочинства, конвенційними гарантіями справедливого суду й концептуальною ідеєю верховенства права, розуміння прикладної сутності якої, на мій погляд, має вкрай важливе значення для здійснення правосуддя.