Звернення до суду: алгоритм процесуальних дій (господарська юрисдикція)

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Господарському судочинству притаманні наступні ознаки: (1) характер справ, що розглядаються і вирішуються господарськими судами; (2) наявність законодавчо встановленої системи господарських судів, яка закріплена у Законі України «Про судоустрій і статус суддів»; (3) встановлення кола суб’єктів, які мають право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав або інтересів; (4) наявність спеціальної господарсько-процесуальної форми, закріпленої у нормах господарського процесуального законодавства.

В той же час, в умовах ринкової соціально-орієнтованої економіки, ускладнення відносин у сфері господарювання мета господарського процесуального права має полягати не тільки в ефективному захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів окремих фізичних та юридичних осіб, а й у забезпеченні правового господарського порядку в країні. Забезпечення правового господарського порядку як мета господарського судочинства означає необхідність: (а) застосування економіко-правового підходу як методології судового пізнання та прийняття рішення у справі господарської юрисдикції; (б) розвитку принципу пропорційності у господарському судочинстві; (в) концентрації справ у господарській юрисдикції.

Отже, господарському судочинству, що ґрунтується на канонах національного процесуального права, притаманна своя специфіка як організаційного, так і процедурно-процесуального характеру.

Рушійною силою у вирішенні правового конфлікту, в тому числі і у судовому порядку, виступають юристи. Юридична деонтологія визначає юриста як спеціаліста, що використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання юридичніх документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у процесі вирішення юридичної справи, яка належить до його професійної компетенції.

Кожен практикуючий юрист має свою тактику ведення справ, підготовки матеріалів, проведення досудової роботи, участі у судових процесах, яка з досвідом може змінюватися та удосконалюватися. Беззмінною залишається лише одна вимога - всі дії юриста повинні відповідати вимогам чинного законодавства.

У науковій юридичній літературі згадується метод оптимізацїї або діяльнісного підходу щодо судочинства, який передбачає постановку мети оптимізації, вибір засобів (відповідної процесуальної форми), вчинення необхідних дій (зокрема, застосування уніфікації судових процедур) і отримання результату (створення ефективного механізму досягнення цілей правосуддя). Тому науковий та практичний досвід автора у сфері судочинства дозволяє говорити про можливість запровадження оптимізації процесуальних дій або механізму застосування правил та процедур під час оформлення позовної заяви та підготовки матеріалів з окремих категорій справ до судового розгляду, що, за великим рахунком, сприяє (надає вибір) найкращому шляху досягнення цілей і завдань правосуддя.

Формою вираження оптимізації процесуальних дій або механізму застосування правил та процедур під час підготовки звернення до господарського суду може бути «алгоритм процесуальних дій», що можна визначити як рекомендовану юридичну конструкцію, якою регламентується: хто, в якому порядку та що має зробити або утриматися від дій.

Слід погодитися з думкою, що юридичний алгоритм є вихідним підгрунтям, основою конструювання процедурно-процесуального механізму права. Відповідно, юридичний алгоритм є формою вираження легальної активності суб’єктів права. Дана правова категорія дозволяє адекватно відобразити природу динаміки втілення в життя правових актів та наблизитися до виявлення особливостей юридичної діяльності.

Автором пропонується процесуальний алгоритм, що базується на співвідношенні матеріального і процесуального права, та складається з наступних елементів: (1) правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справи; (2) підсудність справи; (3) розмір ставки судового збору; (3) особи, які беруть участь у справі; (4) предмет доказування; (5) приблизний перелік необхідних доказів.

Вказаний процесуальний алгоритм дозволяє охарактеризувати з правової точки зору конкретну справу, віднести її до відповідної групи, виявити її процесуальні особливості, а враховуючи правові позиції Верховного Суду, що додаються до кожної процесуальної формули, побачити формальну перспективу розгляду справи по суті.

Слід звернути увагу, що зважаючи на специфіку захисту господарських правовідносин, яким притаманно активне використання досудових способів врегулювання спору, наприклад, претензійного, запроваджений посібник може стати доброю підмогою у такому напрямку фахової діяльності юриста.