Актуальні проблеми цивілістики у цифрову добу: онлайнові соціальні мережі

Книга, що пропонується увазі читачів, є другою у циклі монографічних досліджень проблем цивілістики у цифрову добу.

Якщо перша книга циклу була спробою створити загальну мапу Викликів інформаційного суспільства традиційним цивілістичним поняттям, то ця монографія присвячена розгляду проблем цивільного права, які виникають у онлайнових соціальних мережах.

Перед тим як надати читачу можливість ознайомитись з власне результатами нашої наукової розвідки, очевидно, необхідно мотивувати вибір предмета дослідження і зробити кілька застережень стосовно вживання суттєво важливих термінів (позначень).

Отже, по-перше, чому предметом дослідження обрано саме соціальні мережі?

Соціальна мережа розуміється як соціальна структура, утворена індивідами або організаціями, котра відображає різні взаємодії та зв’язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності. Ця категорія є узагальнюючою і охоплює соціальні спільноти різного рівня, масштабу, з різним типом взаємозв’язків між їх учасниками.

Попри те, що наразі теорія соціальних мереж у цілому є активно досліджуваною галуззю науки, цивілістичні аспекти її залишаються дослідженими недостатньо.

Цим і зумовлена доцільність з’ясування місця соціальних мереж у системі категорій та соціальних, у тому числі правових, зв’язків.

По-друге, чому предметом дослідження, як уточнюється у назві монографії, є не «соціальні мережі» взагалі, а саме «онлайнові соціальні мережі»?

«Онлайнові соціальні мережі» є частиною Інтернет-простору. Фактично йдеться про інтернет-програми, які допомагають друзям, Бізнес-партнерам або іншим особам спілкуватись та встановлювати зв’язки між собою, використовуючи набір інструментів.

Пошук терміна «онлайнові соціальні мережі» приводить до поняття «служба соціальних мереж» (що дозволяє припустити їхню тотожність), котрим позначається веб-сайт або інша служба у Веб, яка дозволяє користувачам створювати публічну або напівпублічну анкету, складати список користувачів, з якими вони мають зв’язок, та переглядати власний список зв’язків і списки інших користувачів. Природа та номенклатура зв’язків може різнитись залежно від системи.

На відміну від служб соціальних мереж в Інтернет-спільнотах користувач не знаходиться в центрі системи; ставлення користувача до інших учасників спільноти знаходиться на другому плані. Основна увага Інтернет-спільноти зосереджена на внеску користувача в досягнення спільних цілей, цінностей та спілкуванні. У соціальних мережах користувач знаходиться в центрі системи та може належати до кількох груп водночас.

При цьому у розумінні сутності поняття «онлайнові соціальні мережі» існують певні розбіжності. Так, у одній і тій самій статті може йтися про «роботу із соціальними мережами», «форму соціальних мереж, яка широко використовується у віртуальних спільнотах», про «сайти з можливостями організації соціальних мереж», «створення соціальної мережі», про «веб-сайт з можливостями роботи із соціальними мережами», про те, що «соціальні мережі почали розглядатись як складова інтернет-стратегії», «соціальні мережі в Інтернеті все більше зосереджуються на певних галузях», «більшість із соціальних мереж в Інтернеті є публічними, дозволяючи будь-кому приєднатись», «приватні служби соціальних мереж».

Досить химерним виглядає визначення місця соціальних мереж у сучасному світі. Так, Мануель Кастельс запропонував термін «Мережемве суспільство (Network society)» для позначення суспільства, яке ґрунтується на горизонтальних соціальних зв’язках і го-ловну роль в якому відіграють не ієрархічні моделі, а соціальні мережі. Значну роль у формуванні такого суспільства відіграють сучасні комунікації, особливо мережевого типу на зразок Інтернету. З одного боку, тут ніби йдеться про «соціальні мережі» взагалі, але, з іншого, - Інтернет характеризується як «сучасна комунікація мережевого типу», і це наводить на думку, що маються на увазі, передусім, онлайнові соціальні мережі.

Разом із тим мають місце договори про продаж онлайнової соціальної мережі або окремого її сегмента, зміну власника мережі тощо, тобто, по суті, вона розглядається як об’єкт цивільних правовідносин.

Зазначені розбіжності роблять необхідним дослідження сутності соціальних мереж, аналіз правовідносин, що виникають у цій сфері.

Концепція монографії ґрунтується на тому методологічному посиланні, що, досліджуючи «онлайнові соціальні мережі», доцільно розрізняти «онлайнові соціальні мережі» як:

1) ІТ-середовище (сегмент ІТ-середовища), у якому створюються/ забезпечуються можливості спілкування за допомогою інформаційних технологій;

2) система соціальних зв’язків / відносин, що виникають між користувачами онлайнової (соціальної) мережі;

3) організаційні форми /структури, організації, які надають послуги по забезпеченню користувачам спілкування в онлайновій соціальній мережі.

При цьому враховується, що «онлайнові соціальні мережі» у першому зі згаданих розумінь є сферою існування, радше фактичних/технологічних, ніж юридичних відносин. Тому, враховуючи, що правовому впливу піддаються «онлайнові соціальні мережі» у другому та третьому значенні, предметом дослідження були обрані саме пов’язані з ними цивільні відносини.

Водночас була взята до уваги та обставина, що правовий статус «соціальних мереж» у значенні «організаційні форми / структури, організації, які надають послуги по забезпеченню користувачам спілкування в онлайновій соціальній мережі», з погляду дослідження цивілістичних проблем цифрової доби, є менш цікавим, оскільки їх створення, функціонування, придбання та відчуження відбуваються на загальних підставах. Вони можуть належати окремій фізичній особі або їхнім об’єднанням (це може бути товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо). У своїй діяльності фізичні особи та організації, як власники онлайнових соціальних мереж, підпорядковуються національному законодавству та міжнародним угодам.

Значно цікавішими є питання правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з функціонуванням онлайнових соціальних мереж - усередині такої мережі та зовні, але у зв’язку з нею.

Їх дослідженню і присвячена, головним чином, ця монографія.

Структура монографії обумовлена актуальністю питань, що виникають у зв’язку з функціонуванням соціальних мереж.

Перший розділ присвячено визначенню підходів до правового регулювання відносин в онлайнових соціальних мережах. Аналізується можливість, необхідність та співвідношення імперативних та диспозитивних методів регулювання таких відносин. Зосереджена увага на механізмі саморегулювання та приватноправовому регулюванні відносин у соціальних мережах як кореляту інформаційного суспільства.

Другий розділ присвячено такому важливому питанню, як забезпечення захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті. Висвітлюються класичні та новітні підходи до захисту прав інтелектуальної власності, піднімаються питання необхідності захисту нових об’єктів авторських прав в Мережі, як-от файли HTML. Аналізуються такі способи захисту авторських прав в Інтернеті, як веб-блокування, процедура Takedown Notice. Досліджуються новітні підходи до використання засобів інформаційних технологій з метою полегшення судового процесу.

У третьому розділі висвітлюються питання функціонування інтерактивних соціальних мереж. Розглядається взаємовплив інтерактивних соціальних мереж і громадянського суспільства, роль інтерактивних соціальних мереж у реалізації діяльності громадянського суспільства. Робиться висновок, що усі відносини інтерактивного громадянського суспільства є правовим полем «IT-права» у широкому сенсі, включаючи як приватноправові, так і публічно-правові його складові.

У четвертому розділі розглядаються питання правового регулювання відносин у соціальних мережах. Аналізуються внутрішні правила поведінки користувачів у соціальних мережах на прикладі соціальної мережі Facebook, досліджується практика зарубіжних країн у питаннях регулювання відносин у соціальних мережах та захисту прав користувачів.

У розділі, присвяченому правочинам у соціальних мережах, розглядаються питання дійсності таких правочинів. Наводяться приклади платформ, що використовуються для електронної комерції, випадки найбільш поширених правопорушень, пов’язаних із укладенням електронних правочинів.

У розділі, присвяченому акаунтам у соціальних мережах, розглядаються актуальні сьогодні проблеми купівлі-продажу акаунтів, можливості заповідати акаунти та особливості вирішення проблем, що виникають у зв’язку із акаунтами у випадку смерті користувача. Зроблена спроба визначити правову природу акаунту в соціальній мережі як різновиду майнового активу. Проаналізовані проблеми захисту персональних даних та можливість їх кваліфікації як об’єкта права власності.

Розділ, присвячений рекламі у соціальних мережах, містить спробу визначення поняття реклами у соціальній мережі, відмежування випадків, які не вважаються рекламою, аналіз недобросовісної реклами. Здійснено пошук відповіді на питання про те, хто повинен нести відповідальність за можливі порушення у разі визнання конкретного інформаційного повідомлення рекламою в соціальних мережах.

Восьмий розділ монографії присвячено проблемам правової охорони зображень людини у соціальних мережах. Проаналізовані випадки правомірного та неправомірного поширення зображень людини в соціальних мережах, можливості встановлення режиму доступу до зображень особи на її соціальній сторінці. Здійснено класифікацію випадків неправомірного використання фотографічних творів із зображенням фізичної особи. Визначені проблеми українського законодавства у питаннях правової охорони зображень людини у соціальних мережах.

У дев’ятому розділі монографії досліджуються проблеми захисту персональних даних у соціальних мережах. Увага акцентується на Правилах GDPR стосовно захисту та обробки персональних даних. Досліджуються основні права, що гарантуються користувачам вказаним актом, наслідки порушень у цій сфері.

Положення GDPR аналізуються й в наступному розділі, але вже під кутом зору реалізації прав дитини на захист персональних даних. Вказаний розділ містить також аналіз світової практики стосовно прав дітей на персональні дані, реалізації їх повноважень у соціальних мережах, співвідношення батьківських прав та прав дитини під час користування дитиною Інтернетом та, зокрема, соціальними мережами.

У десятому розділі проаналізовані моделі блокування доступу до інтернет-ресурсів, окрема практика блокування доступу до деяких соціальних мереж. Наведені випадки фільтрації контенту в Інтернеті та соціальних мережах, основні причини видалення контенту в Інтернеті та соціальних мережах, визначено, яка саме інформація може бути обмежена в соціальних мережах. Проаналізовано співвідношення необхідності блокування, фільтрації та видалення контенту в соціальних мережах та зобов’язань держави і корпорацій щодо гарантування права на свободу слова.

В одинадцятому розділі монографії висвітлено поняття та сутність інформаційного правопорушення, методи та засоби попередження та припинення інформаційних деліктів. Проаналізовано види інформаційних правопорушень у соціальних мережах.

Логічним завершенням монографії виступає розділ, присвячений відповідальності за дії, вчинені під час користування соціальними мережами. В останньому розділі аналізуються форми суспільної поведінки, які можуть призвести до відповідальності користувача соціальної мережі, а саме, так звані «тролінг» і «наклеп», проблеми кваліфікації репостів та лайків як підстав відповідальності, особливості відповідальності у соціальній мережі Facebook, законодавчі проблеми, що існують у вказаній сфері.

Також анонсуємо підготовку нової монографії «Кібербезпека: приватноправові аспекти» (серії «Цивілістика та «ІТ-право»), Колег, що займаються відповідною проблематикою, запрошуємо до участі.

Дякуємо за увагу!

Є. О. Харитонов,
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки та техніки України, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»

К. Г. Некіт,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права