Apostille чи консульська легалізація? Легалізація та визнання іноземних документів (теорія, практика, техніка)

Однією з умов побудови в Україні правової, соціально орієн­тованої держави є її відкритість для світового співтовариства, що визначає важливість процесів якісного та ефективного функціону­вання правових інститутів у різних сферах правового регулювання. Новітній етап розвитку міжнародних відносин та нові завдання, що стоять перед державою в цілому, зокрема необхідність та пер­спектива входження України до глобалізованого світового право­вого простору, вимагають виявлення загальних закономірностей формування та функціонування тих інститутів, які сприяють між­державній взаємодії, є механізмом вирішення колізій між нормами різних держав.

Теоретичне осмислення явищ і тенденцій на сучасному етапі в рамках євроінтеграційних процесів у сфері міждержавного до­кументообігу вимагає нового підходу, який сприятиме мобілізації потенціалу правових систем сучасності. Існування та функціону­вання міжнародного правового інституту легалізації документів для дії за кордоном сприяє такій взаємодії. Тому на сучасному етапі поглиблення міжнародного співробітництва зростає необхідність вдосконалення правових механізмів ефективної співпраці держав у сфері уніфікації стандартів міжнародного документообігу, пов’яза­на з прозорістю і системною регламентованістю процедури легалі­зації документів для їх дії за кордоном.

Формування правозастосовної практики в нашій державі повин­но здійснюватись з урахуванням міжнародного досвіду та відповід­но до чітко визначених стандартів, адаптованих до європейських. Співробітництво з ГК МПрП є необхідною передумовою набли­ження національного законодавства до законодавства Європей­ського Союзу та врегулювання міжнародних як публічно-право­вих, так і приватноправових відносин. З іншого боку, налагодження зв’язків між Гаазькою конференцією та Україною, а також участь нашої держави в міжнародних конвенціях мають сприяти вдоско­наленню норм національного законодавства України.