Кібернетична безпека в умовах гібридної війни: адміністративно-правові засади

Неодмінним атрибутом сучасних глобалізаційних процесів є стрімкий науково-технічний прогрес, цифровізація суспільних відносин, вихід людства у кіберпростір та проникнення віртуального світу в усі сфери життєдіяльності, що в сукупності формує нескінченні можливості новітнього розвитку інформаційного суспільства. Проте поряд із розвитком позитивних складових технологічний прогрес зумовлює появу нових викликів і загроз, зокрема і щодо балансу безпекових інтересів на національному та міжнародному рівнях.

За останні десятиріччя загрози порушення інтересів людей, держави й у цілому суспільства в кіберпросторі перетворилися із потенційних та гіпотетичних на цілком реальні, а протистояння їх поширенню стало пріоритетним завданням національних урядів та міжнародної спільноти.

Питання забезпечення кібербезпеки для України в період входження в новий етап суспільного розвитку є безальтернативними та обумовлені не лише загальними світовими тенденціями. Гібридна агресія проти України у формі порушення інформаційного простору, поширення негативного антидержавного та антиукраїнського наративу, утручання в діяльність критичної інфраструктури, кібертероризму, кібератак тощо примножує рівень небезпеки в кіберпросторі як щодо прав і свобод громадян, так і інтересів суспільства та держави.

Традиційним вирішенням проблем забезпечення кібербезпеки в багатьох випадках уважається врегулювання питань технічного характеру щодо телекомунікаційних систем та комп’ютерної техніки. Водночас ескалація агресором кіберзагроз, цілеспрямоване та масштабне використання кібератак зумовили необхідність розбудови ефективної системи безпеки в кіберпросторі, що базується на імплементації адекватного загрозі правового механізму та формування стійкої національної системи забезпечення кібербезпеки.

Ураховуючи зазначене, предметом даного монографічного дослідження визначено адміністративно-правове забезпечення кібербезпеки України в умовах гібридної війни. Зосереджено увагу на теоретико-методологічних засадах, які концентрують увагу не лише на адміністративно-правовій, а й на безпекознавчій системі знань, розкривають сутність кібербезпеки та акцентують увагу на її особливості в умовах гібридної війни.

Акцентовано увагу на необхідності розбудови комплексної системи забезпечення безпеки в кіберпросторі, у зв’язку із чим на основі класичного академічного підходу проаналізовано адміністративно-правові заходи, форми та методи, підходи до адміністративно-правової охорони та механізму адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення кібербезпеки України.

Окремої уваги заслуговують питання формування національної системи забезпечення кібербезпеки, що визначило особливий інтерес у розкритті особливостей адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення кібербезпеки, а на основі аналізу адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення кібербезпеки України здійснення їх класифікації.

У межах обґрунтування ключових напрямів розбудови вітчизняної системи забезпечення кібербезпеки проаналізовано сучасні технологічні тенденції щодо розвитку телекомунікацій, а також кіберзагрози, поширення яких є прогнозованим за таких умов. З огляду на зазначене з урахуванням світових тенденцій розвитку адміністративно-правового забезпечення кібербезпеки, а також досвіду розвинених країн ЄС і НАТО, обґрунтовуються засади формування відповідної правової регламентації ключових сучасних підходів забезпечення кібербезпеки на основі розбудови «стійкості» суспільства в протистоянні гібридним кіберзагрозам, упровадження ризик-орієнтованого підходу та підвищення спроможності суб’єктів забезпечення кібербезпеки України.