Огляд місця події. Процесуальні дії при розслідуванні окремих кримінальних правопорушень. Актуальне законодавство та судова практика

Основним змістом кримінального провадження та судочинства є доказування. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Значна кількість правників науковців слідчі (розшукові) дії трактують як інструмент доказування, спосіб отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Норми про слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) дії визначені в главах 20–21 ІІІ Розділу КПК України. До них тісно примикають багато інших глав і норм КПК, зокрема ті, що регламентують принципи кримінального процесу і процесуальний статус його учасників. Багатогранність і в той самий час однотипність приписів, охоплених цими нормами, їх відособленість у різних нормативних актах (наприклад, Конституції, КПК) дають змогу розглядати систему приписів, які регулюють проведення кожної слідчої (розшукові) дії, як самостійний правовий інститут (інститут допиту, інститут огляду, обшуку тощо).

Ефективність огляду місця події під час розслідування кримінальних правопорушень зумовлена такими факторами: своєчасний виїзд слідчооперативної групи на місце події, кваліфіковані дії слідчого, встановлення ознак серійності, залучення спеціалістів, використання науково-технічних засобів, суворе дотримання кримінально-процесуальних вимог під час проведення огляду місця події і криміналістичних рекомендацій у поводженні з речовими доказами.

Завданням саме цього видання і є докладне визначення такого окремого правового інституту, а саме огляду місця події, у поєднанні з окремими видами кримінальних правопорушень.