Правові засади процесуального статусу сторін в адміністративному судочинстві

Сторони виступають головними учасниками адміністративного судочинства, адже саме їх дії обумовлюють виникнення спору та необхідність судового захисту прав. Водночас правозастосовна практика свідчить про наявність завад реалізації сторонами адміністративного судочинства свого процесуального статусу. Зокрема, існують різні позиції щодо можливості участі як відповідачів у справі певного кола суб’єктів, склалася неоднозначна судова практика щодо кваліфікації дій сторін як зловживання процесуальними правами, неоднозначним є вирішення адміністративними судами питання про умови реалізації процесуального статусу позивача в разі оскарження дій чи рішень органів виконавчої влади, що реалізують державну податкову та митну політику, відсутній дієвий механізм реалізації сторонами окремих процесуальних прав тощо. Подібна судова практика обумовлена незадовільним станом чинного законодавства, успішне застосування якого в адміністративному судочинстві значною мірою залежить від його досконалості. Достатньо гострою проблемою, з-поміж іншого, слід визнати відсутність єдиного сприйняття засад реалізації процесуального статусу сторін у адміністративному судочинстві.

Правову основу процесуального статусу сторін у адміністративному судочинстві представлено Кодексом адміністративного судочинства України (далі — КАСУ). Однак незважаючи на оновлення адміністративного процесуального законодавства, чимало положень КАСУ виявилися такими, що не відповідають повною мірою сучасним вимогам судочинства. Зокрема, повільно врегульованим є порядок реалізації права сторін на ознайомлення з матеріалами справи, правила поведінки під час судового засідання тощо. Певні положення КАСУ не позбавлені неточностей та протиріч. Зазначене стосується, зокрема, публічного правонаступництва в адміністративному судочинстві, забезпечення реалізації права відповідача юридичної особи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, заходів процесуального примусу щодо виконання процесуальних обов’язків тощо.

Правові питання процесуального статусу сторін у адміністративному судочинстві були предметом дослідження І. В. Топор. Водночас після набуття чинності КАСУ в новій редакції 2017 року спеціальних монографічних робіт не видавалося.

Окремі аспекти процесуального статусу сторін в адміністративному судочинстві розглядалися в роботах О. М. Андруневича, Д. С. Бакаєва, О. В. Бачерікова, О. В. Бачун, В. М. Бевзенка, С. В. Безпалька, Л. В. Бердникої, Н. В. Боженко, І. В. Болокан, А. В. Бречко, П. В. Вовк, Д.О. Власенко, А. Е. Ганєва, М. М. Гімони, Д. Д. Гнап, І. І. Діткевича, В. В. Ількова, Е. В. Женеску, Р. П. Кайдашева, О. М. Каплі, С. В. Ківалова, О. Р. Ковалишина, В. О. Коваль, О. В. Константого, І. О. Корецького, В. М. Котенка, О. В. Кощій, А. В. Красовської, Є. В. Лазнюк, Ю. О. Лисенка, О. С. Луніної, О. А. Мілієнко, К. В. Мінаєвої, Г. В. Мойсеєнко, Т. А. Остапенка, О. В. Пабата, В. Г. Перепелюка, Р. В. Попова, К. Ю. Пуданс-Шушлебіної, О. М. Рєзніка, А. О. Рибченка, О. Я. Рогача, А. В. Руденка, Т. М. Савон, І. І. Сіліча, О. Д. Сидєльникова, О. Ф. Ситникова, М. І. Смоковича, М. М. Стефанчук, Р. В. Чорнолуцького, О. О. Шишова, Є. О. Яковенка та інших вчених.

Дослідження процесуального статусу учасників позовного провадження в цивільному судочинстві здійснювала С. С. Бичкова, у господарському судочинстві — В. М. Дем’як та Т. В. Степанова.

Певні складові змісту статусу учасників процесу досліджували у кримінальному процесі О. В. Белькова, А. Є. Голубов, О. І. Литвинчук, у цивільному — Т. В. Руда, Х. А. Джавадов, С. О. Короєд, Н. С. Кравченко, Я. Я. Мельник, С. Я. Фурса, у господарському процесі — В. Є. Беляневич, О. В. Богомол, О. М. Борщевська, В. М. Коваль, С. В. Смола та інші дослідники.

Значення рішень Європейського суду з прав людини для реалізації процесуального статусу сторін розкрито в доробку Т. Б. Вільчик, У. З. Коруц, О. В. Саленко та інших науковців.

Утім, у науці адміністративного процесуального права приділено недостатньо уваги реалізації сторонами права на примирення та вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин за участю судді. Дискусійним залишається визначення поняття «правовий статус», «зміст процесуального статусу», нерозробленими є теоретичні аспекти кваліфікації дії сторін як зловживання процесуальними правами, додаткового розроблення вимагають питання віднесення певних правомочностей сторін до прав чи обов’язків тощо.

Викладене вище вказує на актуальність і доцільність наукового дослідження правових засад процесуального статусу сторін у адміністративному судочинстві.