Проблеми ефективності цивільного судочинства

Ефективність цивільного судочинства належить до переліку найбільш проблемних питань у правовій системі України. Цивільне судочинство повинно забезпечити розгляд і вирішення спорів і інших питань з метою захисту порушених і оспорюваних прав фізичних і юридичних осіб. Без судового розгляду значна кількість правових питань залишаться неврегульованими. Саме вирішення цивільних справ є останнім етапом у застосуванні норм матеріального права, установлюючи й підтверджуючи волею держави відповідність праву тієї чи іншої поведінки. З огляду на це, справедливість і ефективність цивільного судочинства - характеристики, які поширюють свій вплив не тільки на окремо взяту галузь цивільного процесуального права, а й на всі сфери суспільного життя, спори в яких належать до юрисдикції цивільного суду.

Розгляд і вирішення цивільно-правових спорів і інших справ, віднесених до компетенції суду, є одною з найважливіших функцій сучасної держави. Норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що кожен у разі спору про його цивільні права і обов'язки або при пред'явленні йому будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Українська держава, прийнявши на себе зобов'язання з дотримання і захисту прав людини, приділяє значну увагу створенню відповідної системи цивільної юрисдикції. Значну кількість кроків зроблено у напрямку реформування судової системи, розвитку інститутів громадянського суспільства і демократії. Проте, основним елементом забезпечення права на справедливий судовий розгляд є цивільне судочинство. Діяльність суду і інших учасників процесу щодо розгляду і вирішення справ, заснована на цивільному процесуальному законодавстві, знаходиться в центрі уваги законодавця, юристів-практиків і учених.

Українське цивільне процесуальне законодавство перебуває на черговому знаменному етапі свого розвитку. Недоліки судового правозастосування привели до необхідності його істотного оновлення, в результаті якого в 2017 р. Цивільний процесуальний кодекс був викладений в новій редакції. Багато проблем отримали своє вирішення, були реалізовані апробовані в зарубіжних державах процедури і інститути, модернізовані застарілі правила. Законодавство стало більш сучасним і ближчим до світових стандартів.

Досить показовим і актуальним є сформульоване Конституційним Судом України твердження, згідно з яким правосуддя визнається таким тільки за умови, якщо воно забезпечує ефективне відновлення у правах. Ефективність цивільного судочинства - це не бажаний ідеальний стан, це нагальна потреба сьогоднішнього дня. Ефективність цивільного судочинства є найважливішою його характеристикою, що відображає його функціональність, затребуваність, здатність досягати тих цілей і завдань, для вирішення яких воно існує.

Цивільне судочинство являє собою вид державно-владної діяльності. Для здійснення правосуддя у цивільних справах створюється розгалужена судово-правова система, функціонує численний апарат. Утримання судово-правової системи важким тягарем лягає на платників податків. На жаль, усе частіше створюється враження, що система не забезпечує правосудного вирішення спорів, однак вимагає значних фінансових і часових витрат. Судові рішення в багатьох випадках залишаються декларативними, фізичні і юридичні особи не знаходять реального захисту своїх прав. Правосуддя стає випадковим і вкрай дорогим результатом судочинства. Така ситуація неприпустима в демократичному суспільстві, що дотримується пріоритету прав людини.

Зважаючи на це, ефективність цивільного судочинства перебуває з центрі уваги законодавця, юристів-практиків і вчених. На підвищення ефективності цивільного судочинства спрямована постійна нормотворча робота. Значна кількість новел ЦПК України безпосередньо спрямовані на підвищення ефективності цивільного судочинства.

Універсальність та прикладне значення категорії ефективності є суттєвим, оскільки за допомогою використання цієї характеристики можливе дослідження досягнення цілей судочинства, співрозмірності витрат часу і засобів, оптимальності процесуальних механізмів. Ефективність є категорією, що також дозволяє надати оцінку цивільному судочинству з системі правового регулювання.

Водночас досягнення поставленої мети вимагає створення науково та практично обгрунтованої доктрини ефективності. Тому проблема ефективності цивільного судочинства викликає значний інтерес у науці цивільного процесу. Зокрема, слід зазначити праці таки авторів, як В. Д. Андрійцьо, С. С. Бичкова, В. І. Бобрик, О. О. Грабовська, К. В. Гусаров, О. С. Захарова, О О. Кармаза, В. В. Комарої С. О. Короєд, М. П. Курило, Ю. Д. Притика, Н. Ю. Сакара, В. І. Тертишніков, Г. П. Тимченко, Т. А. Цувіна, М. Й. Штефан, М. М. Ясинок і багатьох інших. Проте тема ефективності цивільного судочинства достатньо складна і багато її аспектів залишаються недостатньо дослідженими. Крім того, оновлення цивільного процесуального законодавства також додає нових акцентів науковим дослідженням. Наявні напрацювання вимагають систематизації, узгодження упорядкування в єдиному підході, розробки практичних аспекті їх реалізації. Зважаючи на це, тема ефективності цивільного судочинства є досить актуальною.

У пропонованій роботі зроблено спробу системного дослідження ефективності цивільного судочинства. Розглядаються проблеми доктрини ефективності, особливості її реалізації у сфері цивільного процесу. Досліджується історичний аспект застосування цієї категорії в галузі цивільного судочинства, зв'язок ефективності з типологією цивільного процесу. Обґрунтовується значення діяльнісного підходу ДЛЯ формування методології дослідження ефективності цивільного судочинства. Розглядається структура цивільної процесуальної діяльності, роль основних її елементів у формуванні ознак ефективності. Значна уваг приділяється реалізації вимоги ефективності на різних стадіях цивільного судочинства. Досліджується проблема формування раціональної цивільної юрисдикції як передумови й початкового етапу доступного та ефективного судочинства. Також аналізується потенціал підвищення ефективності стадії підготовки справи до судового розгляду, виявляються основні складові створення умов для справедливого, правильного і своєчасного розгляду цивільних справ судом. Особлива увага приділяється проблемам ефективності розгляду справи по суті як основної стадії цивільного судочинства. Акцентується увага на відображені положень ефективності в основах стадії, вимогах до форми й змісту судових актів. Окремо оцінюється потенційна ефективність новели ЦПК 2017 р. -спрощеного провадження.

У роботі аналізується цивільне процесуальне законодавство в динаміці його розвитку, а також у взаємозв'язку із положеннями Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду із прав людини. Використовуються правої позиції, напрацьовані практикою українських судів. Водночас у роботі зроблено спробу відмови від нормативістських традицій і сприйняття багатьох природно-правових аспектів праворозуміння.

Автор пропонує своє розуміння ефективності цивільного судочинства і способів вирішення основних проблем її реалізації у вітчизняних реаліях. У представленій роботі висвітлюються ті аспекти, які вбачаються найбільш значущими і практично важливими. Автор висловлює сподівання, що це дослідження приверне увагу теоретиків і практиків до проблеми ефективності цивільного судочинства і буде сприяти актуалізації наукової дискусії в зазначеному напрямі.