Процесуальне становище потерпілого під час досудового розслідування

Захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження є одними із першочергових завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК. Реалізація вказаних завдань, поза всяким сумнівом, була б неможливою без створення дієвого кримінального процесуального механізму забезпечення прав потерпілих. Незважаючи на те, що чинне кримінальне процесуальне законодавство містить концептуально нові положення (порівняно з КПК 1960 р.), воно потребує подальшого вдосконалення в частині регулювання процесуального становища потерпілого. Вивчення правозастосовної практики підтверджує наявність певних проблем із забезпеченням прав та інтересів потерпілого на стадії досудового розслідування. Зокрема, норми КПК не в повній мірі відповідають міжнародним стандартам захисту прав потерпілого; потребують уточнення передумови набуття особою процесуального становища потерпілого, а також система гарантій прав потерпілого під час укладення угоди про примирення і при пред’явленні ним цивільного позову тощо.

Питання визначення процесуального становища потерпілого в кримінальному провадженні неодноразово перебували у центрі уваги таких відомих процесуалістів, як Ю. П. Аленін, С. А. Альперт, В. П. Бож’єв, В. Г. Буткевич, Л. В. Брусніцин, М. І. Гошовський, Ю. М. Грошевий, К. Ф. Гуценко, С. В. Давиденко, Т. М. Добровольська, П. С. Елькінд, З. З. Зінатуллін, Х. Р. Кахнич, Л. Д. Кокорєв, В. М. Кудрявцев, О. П. Кучинська, О. М. Ларін, П. А. Лупинська, В. Т. Маляренко, О. Г. Мазалов, Л. Л. Нескороджена, В. Т. Нор, І. Л. Петрухін, Т. І. Присяжнюк, В. Я. Понарін, В. М. Савицький, М. С. Строгович, І. А. Тітко, Н. Б. Федорчук та ін.

Водночас слід відзначити, що більшість наукових праць, які стосуються теми дослідження, було виконано під час дії КПК 1960 р., що певною мірою знижує їх актуальність та значущість у сучасних умовах. Ефективне застосування положень КПК неможливе без модернізації класичних та вироблення нових доктринальних підходів, а також без належного врахування міжнародних стандартів та зарубіжного досвіду. Усе це зумовило актуальність наукового дослідження, присвяченого вивченню процесуального становища потерпілого під час досудового розслідування, визначило основні його напрями.

На завершення, хотілось би висловити слова щирої вдячності своєму науковому керівникові кандидату юридичних наук, доценту, доценту кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Володимиру Івановичу Мариніву – за спрямування творчого пошуку, всебічну допомогу та підтримку при написанні цієї роботи. За час написання цієї роботи Ви стали справжнім Вчителем для мене.

Окремі слова вдячності хотілось би висловити колективам кафедр кримінального процесу і кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого за цінні поради та допомогу у написанні цієї роботи.

Автор щиро вдячна за доброзичливе ставлення та конструктивні зауваження вельмишановним рецензентам монографії - доктору юридичних наук, професору, професору кафедри правосуддя Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, Заслуженому діячу науки і техніки України, Члену-кореспонденту Національної академії правових наук України Миколі Єгоровичу Шумилі, та судді Касаційного кримінального суду Верховного суду, кандидату юридичних, професору Володимиру Володимировичу Королю.

Вважаю приємним обов’язком подякувати своїй дорогій родині за підтримку протягом всього часу написання цієї роботи, а також дружні поради, терпіння та розуміння. Без вашої допомоги ця робота навряд чи побачила б світ.