Адміністративно-правовий статус поліції охорони

Становлення та розбудова України як сучасної соціальної, демократичної та економічно розвинутої держави, яка буде функціонувати на засадах зміцнення законності і правопорядку, а також суворого дотримання прав та свобод людини і громадянина, значною мірою залежить від ефективності роботи окремих органів державної влади серед яких чільне місце належить Національній поліції України. На даний центральний орган виконавчої влади покладено досить великий перелік складних завдань, пов’язаних із забезпеченням правопорядку та профілактикою правопорушень в середині держави. А відтак, від ефективності роботи поліції напряму залежить стан правопорядку в цілому, рівень довіри населення до держави та її органів, тощо. Втім, складність завдань, які стоять перед Нацполіцією, обумовлює існування складної організаційної структури даного відомства, в якій важливе місце належить поліції охорони. Остання фактично представляє собою «орган в органі», який також має правоохоронні функції, але виконує їх в межах власної досить вузької компетенції. Разом із тим варто вказати, що на сьогоднішній день, у правовому регулюванні роботи поліції охорони існує низка прогалин та недоліків, наявність яких перш за все обумовлена неякісним законодавчим забезпечення адміністративно-правового статусу даного структурного підрозділу Національної поліції України.

Варто відзначити, що питання адміністративно-правового статусу поліції охорони розглядались поверхнево і лише в розрізі окремих проблематик. Зокрема йому приділяли увагу: А.Н. Арзамаскин, С.О. Баран, Н.М. Баранова, О.І. Безпала, М.А. Бояринцева, В.А. Васильєва, Ю.Б. Власов, В.В. Галунько, Г.М. Глибіна, А.С. Дяченко, О.С. Жидкова, Ю.О. Загуменна, Д.К. Катрич, Ю.М. Кириченко, С.В. Ківалов, О.М. Климчук, А.Н. Костюков, В.С. Куйбіда, М.М. Мазепа, О.В. Маркевич,Р.С. Мельник, О.О. Морозан, О.А. Падалка, В.Н. Парсяк, О.В. Петришин, С.П. Погребняк, І.І. Сенчук, В.М. Сивак, О.А. Ситницька, С.Г. Стеценко, Т.В. Субіна, Н.І. Сулік, І.Я. Терлюк, О.В. Ткаченко, О.П. Угровецький, В.І. Фелик, В.М. Фесюнін, В.Н. Хропанюк, Д.Д. Цабрия, В.В. Шаповал, М.В. Шиленко, Т.П. Яцик, І.І. Яцкевич та багато інших. Разом із тим, незважаючи на чималу кількість наукових розробок, справедливим буде відзначити, що переважна більшість правників досліджували поліцію охорони нерозривно від Національної поліції України, а її адміністративно-правовому статусу увага приділялась лише поверхнево.

Таким чином, недосконалість правового регулювання діяльності поліції охорони, наявність прогалин у чинному законодавстві України, яким визначається правовий статус даного відомства, а також відсутність комплексних монографічних досліджень, присвячених даній проблематиці, обумовлюють актуальність представленої монографії, яка присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративноправового статусу поліції охорони в Україні.