Аліменти. Особливості нарахування, стягнення за рішенням (наказом) суду і в порядку виконавчого провадження

Сім’я за усталеною традицією в усіх країнах та серед народів донині є основним осередком суспільства. Незважаючи на поширені твердження та теорії про відмирання сім’ї як соціального інституту, а також спроби комуністичних ідеологів втілити це у реальне життя. В сучасному громадянському суспільстві сім’я виконує цілий ряд важливих функцій.

Однією з них є функція здобування засобів існування для членів сім’ї. Пов’язані з виконанням цієї функції аліментні відносини мають важливий характер на сучасному етапі соціально-економічного розвитку, особливо це стосується утримання батьками своїх неповнолітніх дітей. Чому власне і будуть присвячені основні тези цього посібника. Слід зауважити, що загалом, незалежно від рівня державної соціальної допомоги, визначальне значення зберігає індивідуальний фактор матеріального забезпечення членів сім’ї. І при цьому цей фактор стає найбільш визначальним в умовах складної соціально-економічної ситуації. В таких умовах держава не в змозі забезпечити всім громадянам високий рівень життя за рахунок соціальної допомоги, оскільки перш за все економія державних ресурсів здійснюється за рахунок соціальних програм. В умовах ринкових економічних відносин відчутно змінюється співвідношення джерел забезпечення сім’ї.

Станом на сьогодні відповідальність за утримання і виховання дітей покладається на батьків значно більшою мірою, ніж на державу. Це очевидний факт і його неможливо заперечувати. Враховуючи ці фактори, маємо визнати значну роль аліментних правовідносин, як різновиду правовідносин сімейних. Це пояснюється тим, що аліментні зобов’язання обумовлені потребою конкретної особи отримувати матеріальну допомогу від членів сім’ї, у зв’язку з певними обставинами. Вказані обставини, як правило, викликані негативними причинами і обумовлюються вразливим соціальним і матеріальним становищем особи. У зв’язку з цим деякі науковці навіть вважають, що поняття «аліментні зобов’язання» не зовсім коректне з точки зору правової науки. Зобов’язання саме по собі є інституцією права цивільного, коли у правовідносинах між суб’єктами (а це можуть бути і фізичні, і юридичні особи) цивільного обороту беруть участь сторони, які формують нерозривну пару «кредитор — боржник». Напряму таку схему не можна екстраполювати у сімейні відносини. Зобов’язання боржника перед кредитором формується з різних підстав — заподіяння шкоди, реалізація договору чи одностороннього правочину, або з інших причин. У свою чергу аліментні правовідносини між членами сім’ї виникають з причин і за таких умов, як наприклад неповноліття чи то непрацездатність, або потреба вповноваженого суб’єкта і можливість зобов’язаного суб’єкта надавати утримання.

Зобов’язання цивільні можна припинити чи змінити засобами, передбаченими правом цивільним — наприклад згодою сторін, новацією угоди, заліком однорідного зобов’язання, прощенням боргу, спливом строку позовної давності. З аліментними зобов’язаннями все не так. Вони припиняються, передусім, певними подіями, такими як досягнення визначеного у законі віку, смерть платника або одержувача аліментів, з інших підстав, які не залежать від волі сторін цього зобов’язання. Більш того, особистий і триваючий характер вимоги про виплату аліментів зумовлює факт, що на ці вимоги не поширюється строк позовної давності. Суб’єктний склад аліментних правовідносин доволі вузький і обмежується родинним колом.

При цьому аліментні відносини носять суто матеріальний характер і до того ж вони винятково особисті. Не можна не згадати, що захист права особи на утримання за рахунок аліментів захищається законом і нормами різних галузей права — адміністративного, кримінального, сімейного.