Корпоративне право крізь призму судової практики

Корпоративне право відносно недавно зміцнило свої позиції серед правничих наук і довело власну своєрідність. Для формування належного правового механізму регулювання і захисту корпоративних прав необхідний системний підхід, що припускає комплексні зусилля науковців та практиків, освічених у сфері приватного і публічного права, а тому свідчить про своєчасність погляду на формування архітектоніки корпоративного права задля розкриття фундаментально-ціннісного значення тих регуляторів, які покладені в його основу. Це вимагає дотримання певних правил, які сприяють утвердженню цілісності, повноти та ефективності корпоративного права, тож означає, що побудова правового регулювання у цій сфері суспільних відносин має здійснюватися з урахуванням взаємозв’язку і взаємозумовленості компонентів. Це важливо і для доктрини, яка дає можливість підвищити якість дослідження, сформувати теорію корпоративного права, яка б стала загальновизнаною в Україні (в колах різних наукових шкіл, науки та практики), обґрунтувати корпоративні норми, сприяти здійсненню і захисту корпоративних прав та розвитку системи правової науки в цілому. Отже, є змога розглянути корпоративну доктрину в розрізі чотирьох складових: виникнення, здійснення, охорони і захисту корпоративних прав.

 

Архітектоніка корпоративного права (що характерно для будь-якого соціального явища, зокрема, правової науки) базується на обґрунтованому, сформованому, зрілому світогляді щодо права в цілому, його ролі, функцій, методів, засобів регулювання. Тобто архітектоніка корпоративного права має бути фундаментальною, зі зрозумілою і несуперечливою концепцією, що лежить в її основі, і відповідною логічною побудовою інституціональності. Саме така побудова може припинити суперечки про галузеву спеціалізацію корпоративного права, елементи корпоративних правовідносин, оскільки в онтологічному сенсі має існувати єдність його розуміння, що тільки і зможе забезпечити належне і гармонійне правове регулювання та правозастосування.

 

Фундаментальна архітектоніка дає відповідь на питання, що є базисною основою, яка знаходиться в центрі будь-якого права. Причому це стосується корпоративного права, в основі якого лежать базові цінності, які є, зазвичай, різними для різних учасників корпоративних правовідносин. Створити таке корпоративне право, яке б грунтувалося на універсальній цінності, складно, але встановити розумний баланс між базовими цінностями, інтересами і пріоритетами можливо.

 

У цій монографії міститься матеріал різної корпоративної тематики, яка демонструє ті основні проблемні аспекти, що обговорюються, по-різному вирішуються судами, а отже, вимагають продовження осмислення для вироблення дієвих пропозицій для законодавчої і судової влади. Поки що ми намагаємося розглянути певні елементи архітектоніки корпоративного права, зупиняючись детальніше на найбільш злободенних. При цьому ми постаралися вказати на ті критерії і тенденції, які вже стали зрозумілими для вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин, з якими треба серйозно рахуватися через їх складність і відсутність повного взаєморозуміння між різними правовими школами, особливо цивілістичною і господарсько-правовою. Одночасно нам вдалося, як видається, продемонструвати не лише можливість спільної наукової праці між вченими, що стоять на принципово різних позиціях, а й її продуктивність. Це і є та лепта, яку автори монографії постаралися внести в архітектоніку корпоративного права.

 

Розглядаючи різні сегменти корпоративного права з різних точок зору, виробляється загальний погляд, що дозволяє синтезувати шукану архітектоніку. І це абсолютно не складно, бо і цивілісти, і господарники в цілому гармонійні в цьому питанні, а відмінність точок зору не викликана поділом на різні контртабори - таких відмінностей досить і серед цивілістів. Якщо ж наукові праці наших колег - представників школи господарського права очистити від нашарувань типу «господарсько-правові відносини», «господарська правосуб’єктність», «господарська компетенція» і тому подібних сполучень зі словом «господарський», як очищають фрески від шарів фарби, що на них були нанесені в подальшому, то все по суті є досить і досить продуктивним.

 

Отже, метою роботи над цією монографією було формування і подальший розвиток спектрального аналізу корпоративного права, заснованого на вивченні взаємодії таких спектрів, як наука і практика, цивільно-правовий та господарсько-правовий підходи з особливостями їх мислення для розуміння сутності досить непростої правової системи, іменованої корпоративним правом. Практичне значення такого підходу полягає в набутті наступними дослідниками корпоративного права та фахівцями практичних навичок створення різних структур, які представляють собою факти і правовідносини, що складаються під час здійснення корпоративних прав, вміння розуміти і використовувати властивості тих правових матеріалів, які призначені для вирішення практичних завдань їх належного здійснення і захисту.

 

Я впевнена, що архітектоніка корпоративного права має не тільки базуватися на міцній правовій основі, а й бути об’ємно-пластичною, що може бути досягнуто за допомогою диспозитивного правового регулювання, варіативності, застосування різних доктрин і інших засобів, композиційних принципів, що сприяють організації тих форм, які може здобувати корпоративне право, корпоративне управління в тих чи інших економічних і соціальних умовах, при тому чи іншому стані законодавства. Такий підхід видається мені цілком відповідним для вирішення тих нагальних завдань, які перед нами ставить застосування існуючих норм корпоративного права.

 

Важливо відзначити, що монографія бачилася саме як наукове огранювання судової практики, що зумовило мінімізацію звичних для вітчизняної правової науки посилань на наукові праці, в яких так чи інакше порушувалися ці питання. Такий підхід є досить продуктивним, оскільки багаті цитатами монографії, як показує наш досвід, вкрай негативно сприймаються сучасними правниками, які бачать пріоритет не в тому, хто що сказав з того чи іншого питання або спростував вже сказане, а в тому, які є проблеми і як їх передбачається вирішувати. Саме таким шляхом і прямував колектив авторів цієї монографії, в чому, як видається, її цінність для практикуючого юриста й орієнтир для «науковців-традиціоналів». Автори ж цієї монографії-знані науковці-корпоративісти, судді Верховного Суду, адвокати.

 

На завершення слід висловити велику подяку Центру дослідження права ім. Савіньї (Одеса) і особисто Володимиру Михайловичу Зубарю за підтримку у виданні цієї монографії.