Оновлення Цивільного кодексу України: формування підходів

Новий ЦК України став значним досягненням вітчизняної правничої думки та, безперечно, найбільш суттєвим кроком на шляху демократичних перетворень в країні за всі роки незалежності. Кодекс впевнено спрямовує відносини у напрямку ринку та громадянського суспільства. Завдяки новому ЦК України вітчизняні нормативна система і доктрина приватного права набули основних світових характеристик та розпочався процес їх поступового «стикування» із природно-детермінованими і традиційними приватноправовими уявленнями світу. На правовій мапі світу українська цивільноправова кодифікація сьогодні не виглядає як «terra incognita».

«Європейськість» цієї кодифікації виявилася насамперед у «вплетених» до її правової матерії ідей природного приватного права, верховенства права, поділу права на публічне і приватне тощо. Ключовим моментом у переході вітчизняної приватноправової системи на європейські «правові рейки» стало закріплення у кодексі загальних засад цивільного права (ст. 3 ЦК України). Особливо великого значення для зближення національної системи приватного права з відповідними іноземними системами набула об’єктивізація принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є доконечною сутністю права та вказують на його природне походження. Попри низки достоїнств нової приватноправової кодифікації країни, голоси щодо суттєвого доопрацювання кодексу почали лунати ледь не з першого дня набуття їм чинності. І пов’язано це з тим, що вже перед третім читанням проекту ЦК України у Верховній Раді України (2001 р.), по його формі і змісту було нанесено безліч руйнівних ударів. Не зупиняючись на деталях цієї законодавчої трагедії та пояснень-виправдань її заводіїв, лише зазначимо, що у результаті цих нападів ефективність прийнятого і нині чинного ЦК Україні була значно підірвана. Особливо тяжкі наслідки сталися через наступні два зрадницьких удари. Перший із них – це прийняття антагоністичного приватному праву Господарського кодексу України, який фактично «заблокував» дію ЦК України в приватноправових відносинах у сфері бізнесу (юридичні особи, частина речових та зобов’язальних відносин). Другий тяжкий удар прийшовся по структурі: від кодифікації від’єднали дві Книги («Сімейне право» і «Міжнародне приватне право»), тим самим порушивши логіку та ергономіку системи законодавства, що призвело до значних втрат у законотворенні, правозастосуванні, навчанні юристів тощо.

Не зважаючи на спотворений, порівняно з його проєктами, вигляд схваленого ЦК України та доволі значний обсяг подальших текстуальних змін, останнійще довго може зберігати свою«плавучість», оскільки цей «корабель» закладений, як згадувалося вище, на природних і гнучких приватноправових принципах.

Питання про рекодифікацію ЦК України не виглядало би сьогодні таким актуальним, якби на межі століть спільними зусиллями сотень фахівців країн Європи не були знайдені найоптимальніші та глобально-придатні правові норми (рішення) для багатьох сфер приватноправових відносин. Такі нормирішення втілено у численних міжнародних документах з уніфікації приватного права. Час показав, що зазначені акти «випромінюють» величезну «гармонізуючу» силу. На їх основі у європейських країнах розпочалася найновіша модернізація (й одночасно гармонізація) національних цивільних кодексів та приватно-правових доктрин.Проведення рекодифікації ЦК України за сучасним «європейським сценарієм» потребує логіка подальшої трансформації суспільства, зокрема, формування правдивої й ефективної ринкової економіки,як невід’ємної складової громадянського суспільства, та євроінтеграційна спрямованість всіх компонентів суспільства.

З огляду на запити соціальної практики, Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України прийняли відповідні акти стосовно просування справи з оновлення (рекодифікації) цивільного законодавства України.

Переконані, що успіх та якість оновлення і подальшої європеїзації ЦК України певною мірою залежатимуть від рівня залучення цивілістичного товариства країни до цього процесу. Форми участі вітчизняних цивілістів можуть бути самими різними. Прикладом цього слугує дана монографія, яка об’єднала зусилля науковців університетів Києва, Львова, Одеси, Харкова та Хмельницького у напряму формування концептуальних підходів щодо системного оновлення Цивільного кодексу України.

Проф. Довгерт А.С.

Проф. Харитонов Є.О.