Страсбурзьке право. Європейський суд з прав людини. Право, практика, коментар

Предмет цієї книжки - Страсбурзька право. Нехай не дивує читача не зовсім звична, не досить «нормативна» назва для юридичної книжки.

По-перше, речі не змінюються від того, як ми їх називаємо, як казав один літературний герой, ім’я якого ми, про всяк випадок, не називатимемо.

По-друге, юридична бібліографія знає приклади справді безпрецедентні. Приміром, одна з книжок відомого американського правознавця К. Ллевеліна називається... «Кущ ожини». При цьому зовсім не йдеться про популярну брошуру для дилетантів - книжка Ллевеліна, надрукована 1930 р. як вступ до американського права, витримала вже 11 видань .

По-третє, - і це, напевно, найголовніше, на думку автора, - назва книжки має максимально виражати її зміст і навіть, почасти, форму. Страсбурзьке право - вельми своєрідна (sui generis) система, яка до того ж постійно еволюціонує. Судді, які засідають у ЄСПЛ, являють собою різні правові системи, традиції та школи. У результаті Європейський суд діє в унікальному правовому середовищі, що є «гармонійним поєднанням» різних юридичних традицій. Окрім того, Суд сам створює й розвиває цю систему, дбаючи про гармонійну рівновагу.

Така конвергенція має місце і в тому, що називають матеріальним правом, і в процедурах, яких дотримується Суд при провадженні скарг. Нарешті, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (case law) - це не лише зібрання рішень із конкретних справ, а передусім унікальне джерело юридичної думки та стилю.

Усе вищесказане й дає нам підстави говорити про такий феномен, як Страсбурзьке право, і, відповідно, - назвати книжку, яку ви тримаєте в руках, саме так.