Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах. Видання 2-ге, стеореотипне

Шановний читачу!

Юридичний текст як письмовий носій правової інформації – одна з найважливіших життєвих форм виразу права. Залежно від функціональної мети юридичним текстам притаманні організація, принципи й пра вила виконання, стиль написання тощо. Разом із розвитком сфери інформаційних технологій людські комуні кації все більше переходять у текстовий формат.

Важливу роль відіграє філологічне забезпечення та технології професійної комунікації, що потребують постійного удосконалення. Щоби писати високоякісні юридичні тексти, робити це впевнено та професійно, необхідно знати «кухню» майстерності, перетворюючи технології у мистецтво. Нормативно-правовий акт за своїм регулятивним потенціалом, зовнішнім виглядом та відображенням правил юридичної техніки постає в якості правової цінності, позитивно сприймається суспільством, природно адаптується до системи суспільних відносин. Техніко-юридична недосконалість – недолік всього права, який гальмує право, перешкоджає його цілям і завданням.

Техніка юридичного письма – це сегмент юридичної техніки, що охоплює весь інструментарій, використовуваний при створенні нормативно-правових актів, офіційних та інших юридичних документів. Техніка юридичного письма незамінна в якості ідеальної і матеріальної основи професійної компетентності парламентаріїв, службовців апарату держави, юристів-професіоналів. Крім того, професійні навички письма мають важливе значення для успіху в багатьох інших сферах – від лікарів до бізнес-менеджерів і соціальних працівників. У ряді прикладних питань лінгвістично-юридичної спрямованості стоїть, наприклад, проблема невідповідності між юридичною мовою як об’єктивним явищем і мовою юристів, тобто конкретних носіїв цієї юридичної мови. Існує глобальне протиріччя юридичної мови між високим рівнем її специфічного професіоналізму, тобто необхідності особливої культури, менталітету, значущих для створення повноцінного юридичного документа, і, в той же час, спрямованості на пересічного законослухняного громадянина, який цей текст повинен досить адекватно інтерпретувати. Значна частина сучасних концепцій виходить з уявлення про право як про своєрідний текст.

Більшість вчених при цьому використовує термін «текст» у його лінгвістичному значенні, як об’єднану смисловим і граматичним зв’язком послідовність мовних одиниць: висловлювань, фрагментів, розділів і т. д. Інша група дослідників, ґрунтуючись на семіотичному розумінні тексту як будь-якої комбінації знаків, говорить про юридичний текст, який позначає все, що так чи інакше пов’язане з правом. Якщо перший підхід тяжіє до позитивістського бачення права, то логічним наслідком другого є інтегративна, комунікативна та інші концепції праворозуміння, що виходять за рамки аналізу писаного права.

Техніка юридичного письма – це майстерність матеріалізації думки та вдосконалення форми права (мовні, стилістичні, графічні правила складання документів, способи підвищення ефективності юридичних процедур, засоби забезпечення зрозумілості та доступності права). Ось чому суб’єктам правотворчої та правозастосовної діяльності вкрай необхідні глибокі знання і бездоганне володіння юридичним письмом.

Переконаний, що монографія «Техніка юридичного письма в нормативноправових актах» допоможе не тільки поглибити знання про теорію техніки юридичного письма як змістовної частини юридичної діяльності, а й розвинути базові концепції теоретичного правознавства та підвищити якість прийнятих в Україні нормативно-правових актів.

Щиро бажаю вам успіху! З повагою, Ігор Онищук