Судовий конституціоналізм в Україні: доктрина і практика формування. Книга 1

Установча влада України у статті 1 Основного Закону проголосила, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою.

Однак оцінка того, наскільки в сучасному суспільстві поважається право і закон, викликає сумніви щодо реальності, навіть не зараз, а в осяжному майбутньому, цих декларацій.

Постійно триваючий процес штампування нових законів і внесення змін та доповнень до законодавчих актів, на яких ще не просохло чорнило, та ще й з грубим порушенням процедури, встановленої Конституцією (частина третя статті 84), якою чітко і однозначно передбачено, що голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом особисто (виділено автором), викликають у суспільстві як сумніви у легітимності законів, так і закладають передумови неповаги до законодавчої бази держави.

При такому сприйнятті права в цілому формується недовіра до діяльності всіх владних структур, а систематичні твердження про побудову в Україні соціальної, правової держави породжують лише негативну реакцію громадян.

Викликають стурбованість не тільки заклики, а й періодичні активні дії щодо «прийняття нової Конституції», які не враховують того, що Конституція України належить до найбільш жорстких моделей і передбачає лише внесення змін до неї. Тому прийняття нового Основного Закону можливе лише після внесення відповідних змін до чинної Конституції України, якими б були впроваджені механізми реалізації установчої влади в Україні і прийняття нової Конституції.

Діяльність створеної у травні 2012 року Конституційної Асамблеї матиме позитивні наслідки лише за умови відсутності поспіху у виконанні завдань, покладених на неї Указом Президента України.

У таких умовах необхідно передусім завершити процес формування національної доктрини правової держави і затвердити її на законодавчому рівні. Це потребує активізації досліджень у сфері сучасного конституціоналізму, наукового переосмислення доктрин народного суверенітету, установчої влади, референдного права, указового права, ролі і місця у нормотворчості органів судової влади і багатьох інших фундаментальних засад сучасного нормотво-рення.

Саме до пошуку оптимальних шляхів вирішення цих та суміжних проблем повинні спонукати і стати імпульсом для утвердження в Україні доктрини судового конституціоналізму сформульовані у монографії роздуми і пропозиції.