Монографія присвячена розробленню наукової концепції планування та програмування слідчих (розшукових) дій та наданню рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації та провадження окремих слідчих (розшукових) дій.
Запропоновано поняття планування та програмування слідчих (розшукових) дій, їх співвідношення як категорій криміналістики, розкрито їх природу та функціональне призначення, з’ясовано основні правила (принципи) побудови планів та програм провадження слідчих (розшукових) дій. Розкриті технології планування та програмування слідчих (розшукових) дій, ситуаційна зумовленість побудови та реалізації планів і програм, у зв’язку з чим наголошено на необхідності дослідження типових моделей поведінки злочинця під час провадження слідчих (розшукових) дій.
Удосконалено та запропоновано типові форми письмових планів таких слідчих (розшукових) дій як допит, одночасний допит двох або більше вже допитаних осіб (очна ставка) та обшук за умови присутності обшукуваного. Розроблено типову програму провадження обшуку.
Також акцентовано на пріоритетності застосування цільового підходу до розробки програм провадження окремих слідчих (розшукових) дій.
Сучасний період становлення й розбудови України як самостійної і незалежної держави проходить у складних політичних, економічних та соціальних умовах. Це, в свою чергу, негативно впливає на рівень злочинності у державі, який згідно з останніми статистичними даними залишається доволі високим. Зокрема, за інформацією Генеральної прокуратури України, у 2013 р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за 563 356 кримінальними правопорушеннями, у 2014 р. - за 529 139, у 2015 р. - за 565 182, у 2016 р. - за 592 604, у 2017 р. - за 857 571, у 2018 р. - за 487 133, у 2019 р. - за 444130, у січені - квітні 2020 р. - за 1270 977.3 огляду на те, що кожне окреме кримінальне правопорушення має бути розкрите, а винні особи притягнуті до відповідальності, показники запобігання та протидії злочинності в Україні залишаються невисокими. Як зазначено в офіційній статистиці, у 2013 р. із загальної кількості облікованих злочинів лише за 223 561 кримінальним провадженням вручено повідомлення про підозру, у 2014 р. - за 199 263, у 2015 р. - за 188 099, у 2016 р. - за 159 480, у 2017 р. - за 250 018, у 2018 р. - за 191 856, у 2019 р. - за 171 691, у січні - квітні 2020 р. - 11 375.
Зазначене зайвий раз підтверджує необхідність активізації наукового пошуку щодо розробки нових, а також удосконалення вже існуючих криміналістичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію слідчої діяльності та підвищення її ефективності. Важливе місце серед них посідають рекомендації із планування та програмування слідчої діяльності, оскільки без належного планування роботи слідчого є неможливим правильно розподілити зусилля та час із тим, щоб усі висунуті версії були ретельно перевірені за рахунок якісного проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Крім того, сьогодні далеко не всі слідчі достатньо освічені щодо новітніх технологій планування провадження окремих слідчих (розшукових) дій, можливостей застосування програмування, де типові програми можуть розглядатися як своєрідний орієнтир для побудови плану провадження окремої слідчої (розшукової) дії при розслідуванні конкретного злочинного прояву. Планування та програмування провадження слідчих (розшукових) дій потенційно можуть внести у розслідування елемент точності, повноти, допомогти слідчому запровадити придатний для конкретної ситуації слідчої (розшукової) дії варіант організації останньої.
Проблеми криміналістичного планування та програмування за різних часів були предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, серед яких: О. М. Васильєв, В. В. Бірюков, Н. Б. Водянова, С. О. Голунський, Г. А. Густов, В. А. Журавель, В. Д. Зеленський, Є. П. Іщенко, О. Н. Колесниченко, В. О. Коновалова, О. М. Ларін, В. В. Печерський, М. О. Селіванов, Л. О. Сергєєв, І. М. Скоротягін, Л. О. Соя-Серко, Г. А. Хань, М. С. Шалумов, О. С. Шаталов, В. Ю. Шепітько, М. С. Юмашев та ін. Але їхні роботи не вичерпують зазначеної проблеми, а, навпаки, поставили низку нових питань, що потребують свого вирішення. У більшості випадків науковці торкалися питань планування та програмування розслідування злочинів у цілому, в той час коли дослідження проблем планування та програмування в межах провадження окремих слідчих (розшукових) залишалися поза увагою.
Науковий пошук і дослідження можливостей планування слідчих (розшукових) дій та застосування для цих цілей криміналістичних програм насамперед потребує розробки теоретичних основ формування й реалізації цих криміналістичних категорій. Розв’язання зазначеної проблеми сприятиме появі нової наукової концепції, а тому має важливе значення для подальшого розвитку науки криміналістики.
