Використання практики Європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні

У зв’язку зі зміною суспільно-політичних умов в України, відповідно, потребує змін і юридична освіта. Виходячи з положень проекту Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії, однією з найважливіших тенденцій розвитку правничої (юридичної) освіти стає її європеїзація. Це вимагає, відповідно, змін навчальних планів у ЗВО, оновлення змісту діючих та запровадження нових навчальних дисциплін, орієнтованих на профіль викладання у відповідному підрозділі ЗВО.

Не є винятком і викладання дисциплін, пов’язаних із кримінально-процесуальною діяльністю. Прийняття Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), ідеологія якого заснована на європейських стандартах прав людини, зумовило необхідність, з одного боку, зміни ідеології застосування норм кримінального процесуального права у контексті людиноцентричного спрямування, з іншого боку, зміну підходів до підготовки фахівців, до компетенції яких відноситься застосування цих норм. Так, норми КПК містять ряд посилань на практику Європейського суду з прав людини, наприклад: кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Засвоєння нової ідеології норм КПК та їх застосування у контексті практики Європейського суду з прав людини вимагає вивчення змісту положень КПК на основі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики її тлумачення Європейським судом з прав людини. Тільки за такої умови буде забезпечено набуття фахівцями навичок застосування КПК у повній відповідності «духові» та «букві» Конвенції та практиці її тлумачення й застосування.

Це, відповідно, вимагає зміни підходів до навчання правників, «конституціоналізації» та «європеїзації» дисциплін, пов’язаних із кримінально-процесуальною діяльністю, що має полягати у розширенні змісту матеріалу, що викладається, за рахунок систематизації правових позицій, викладених у прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини. У руслі таких змін у Національного університету «Одеська юридична академія» в межах магістерських та аспірантської програм було запроваджено курс «Використання практики Європейського суду з прав людини в кримінальному судочинстві», розробниками якого стали І.В. Гловюк та М.М. Стоянов. Його впровадження обумовлено трьома основними причинами: по-перше, спрямуванням на врахування положень Брайтонської декларації щодо забезпечення належною інформацією, підготовкою та підвищенням кваліфікації суддів, юристів та прокурорів та Рекомендації Rec(2004) Комітету міністрів Ради Європи державам-членам про роль Європейської конвенції з прав людини в університетській освіті та професійній підготовці, Рекомендації CM/Rec (2019) 5 Комітету Міністрів державам-членам про систему Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в університетській освіті та професійній підготовці; по-друге, положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права; по-третє, нормами КПК України щодо використання практики Європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні.

Слід при цьому відмітити, що у контексті методики викладання положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентного права Європейського суду з прав людини пропонується інтегрувати вивчення Конвенції у традиційні навчальні дисципліни  , а також зазначається: «що ж до спецкурсів – можливості тут обмежуються лише фантазією та фаховою підготовкою розробників»  ; крім того, інтеграція вивчення Конвенції у традиційні навчальні дисципліни має не замінювати чи скасовувати, а доповнювати і конкретизувати викладання Конвенції окремими курсом  . Саме тому, як видається, впровадження цього курсу є правильним з позицій методики викладання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Метою курсу є надати уявлення про правила використання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерел кримінального процесуального права, можливості врахування їх при здійсненні кримінального провадження, виробити навички їх використання у практичній діяльності у сфері кримінальної юстиції.

Після успішного завершення цього курсу здобувач вищої освіти буде спроможний: впорядкувати знання щодо правових підстав застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та використання практики Європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні; враховувати практику Європейського суду з прав людини для оцінки відповідності положень кримінального процесуального законодавства положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для здійснення професійної діяльності у кримінальному провадженні; оцінювати відповідність процесуальних дій та рішень органів досудового розслідування, прокурорів, суддів вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини; формувати навички використання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини стосовно кримінального провадження при здійсненні професійної діяльності у кримінальному провадженні; узагальнювати практику Європейського суду з прав людини.

Тематично курс поділено на дев’ять блоків, серед яких: практика ЄСПЛ та кримінальне провадження: загальні засади. Рішення ЄСПЛ у механізмі перегляду судових рішень в Україні; застосування практики ЄСПЛ та забезпечення ефективного розслідування загибелі особи; боротьба з поганим поводженням і безкарністю, забезпечення ефективного розслідування поганого поводження; застосування практики ЄСПЛ та забезпечення права на приватність у кримінальному провадженні; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність: урахування та використання практики ЄСПЛ; забезпечення права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні; забезпечення права на захист у кримінальному провадженні: урахування та використання практики ЄСПЛ; урахування практики ЄСПЛ при здійсненні кримінального провадження стосовно неповнолітніх та осіб, щодо яких здійснюється провадження із застосування примусових заходів медичного характеру; професійні права адвоката та практика ЄСПЛ.

При підготовці цього компедіуму стали у нагоді знання та навички, отримані І.В. Гловюк при участі у Методологічній школі «Викладання Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини», яка проводилася у межах проекту «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя», що впроваджується Координатором проектів ОБСЄ в Україні за фінансової підтримки Урядів Канади та Федеративної Республіки Німеччина. З 13 по 16 липня 2017 р. у межах Методологічної школи розглядалися питання методики викладання для дорослих та досвід викладання Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, а також у заходах Школи з прав людини (викладання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини), що проводилась з 12 по 15 грудня 2017 р. у м. Полтава. При підготовці були використані матеріали, розміщені на сайті Практика ЄСПЛ: Український аспект | ECHR: Ukrainian Aspect , а також огляди практики ЄСПЛ, підготовлені Верховним Судом.

Цей компендіум є доповненим виданням навчально-методичного посібника 2017 р., підготовленого для викладання курсів у Національному університеті «Одеська юридична академія» (Гловюк І.В. Використання практики Європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні: навчально-методичний посібник / І.В. Гловюк, М.М. Стоянов, В.А. Завтур. Одеса: Юридична література, 2017. 224 с.). Уточнений та доповнений текст підготовлено на основі наукових та практичних напрацювань та публікацій (на які зроблено посилання) І.В. Гловюк, М.М. Стоянова та В.А. Завтура.