На основі узагальнення результатів наукових досліджень, слідчої та судової практики розглянуто особливості забезпечення безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
В монографії проаналізовано ґенезу теоретичних знань і законодавства про забезпечення безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації та визначено коло осіб, уповноважених виконувати спеціальне завдання. Розглянуті загальні та спеціальні правила забезпечення безпеки, а також засоби підвищення ефективності забезпечення безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Призначена для використання в практичній і науково-дослідній діяльності та навчальному процесі.
Однією з новел чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) 2012 року є визнання оперативно-розшукової діяльності частиною кримінального процесу, а звідси надання їй гласного, «офіційного» характеру. Негласні заходи з розкриття злочинів пройшли кілька етапів на шляху їхнього висвітлення: розсекречення певних нормативно-правових актів про оперативно-розшукову діяльність та зрештою врегулювання такої діяльності в КПК України. Зміни законодавства обумовили необхідність опрацювання негласних слідчих (розшукових) дій. Адже застосування нових кримінальних процесуальних засобів має відповідати всім вимогам та стандартам забезпечення прав людини.
Окремим випадком охорони прав та свобод учасників кримінального провадження є забезпечення їхньої безпеки під час участі в досудовому розслідуванні та судовому провадженні. Важливого значення забезпечення безпеки осіб набуває в процесі проведення негласних слідчих (розшукових) дій з урахуванням збереження негласних елементів окреслених дій навіть після їхнього офіційного приєднання до гласної кримінальної процесуальної діяльності. У такому разі гарантії безпеки подекуди стають вирішальними стосовно можливості взагалі залучення певних осіб до кримінального провадження, проведення з ними процесуальних дій та в кінцевому підсумку одержання процесуально значущої інформації.
Особливої актуальності набуває питання відносно забезпечення безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Ці особи, перебуваючи в такому «подвійному» становищі, найчастіше опиняються в самому епіцентрі небезпеки у зв'язку з участю в проведенні вказаної негласної слідчої (розшукової) дії. На відміну від інших учасників кримінального провадження, які можуть потребувати забезпечення безпеки, зазначені особи самостійно приймають рішення про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації та свідомо наражають себе на таку небезпеку.
Деякі аспекти забезпечення безпеки осіб у кримінальному провадженні досліджували такі науковці: О. М. Бандурка, В. І. Галаган, О. О. Гриньків, О. Ю. Єпіхін, Є. В. Жаріков, О. О. Зайцев, В. С. Зеленецький, Б. М. Качмар, М. В. Куркін, О. В. Левченко, А. О. Ляш, В. І. Маринів, А. М. Орлеан, М. В. Новікова, С. М. Пашков, Т. І. Панасюк, Н. В. Пелипенко, М. А. Погорецький, П. В. Серебрянський, В. Ю. Шепітько, М. Є. Шумило, А. А. Юнусов, та інші. До того ж учені розглядали лише загальні питання забезпечення безпеки учасників кримінального процесу. На жаль, дослідженню гарантій безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації науковці не приділяли достатньої уваги.
Метою монографічного дослідження є отримання нових наукових результатів щодо забезпечення безпеки осіб, які виконують спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.