Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": постатейна систематизація окремих правових позицій Верховного Суду

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є чинним більш ніж сім років. Цей час показав важливість юридичної визначеності у регламентації організації та діяльності адвокатури як тієї інституції, завданням якої є служіння Людині, Праву, захист прав і свобод людини від посягань, і яка має ґрунтовну деонтологічну основу. Саме тому питання регламентації адвокатської діяльності загалом, та застосування положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не може залишатися осторонь інтересів усієї адвокатської спільноти, особливо зважаючи на те, що певні правові питання, пов’язані із організацією та діяльністю адвокатури, вирішуються у судах усіх юрисдикцій.

Сам тому у колектива АО «Баррістерс» виникла цікава ідея - репрезентувати зміст Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у правових позиціях Верховного Суду, зважаючи на те, що саме перед Верховним Судом стоїть завдання забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Разом з тим, ця практика Верховного Суду не завжди є послідовною, вона розвивається, уточнюється, що і видно із витягів з постанов, ухвал, розмішених у цій книзі, що вимагає від адвокатів постійної діяльності по внесенню відповідних змін у діючі роз’яснення судів.

Без сумніву, усі правові позиції, розміщені у книзі, будуть цікавими для адвокатської спільноти, оскільки вони стосуються прикладних питань організації та діяльності адвокатури, які, на жаль, було неможливо вирішити без звернення до судового порядку захисту прав (наприклад, у аспекті гонорару та витрат на правову допомогу) або без висловлення думки Верховного Суду щодо правильності тлумачення тих чи інших норм (наприклад, щодо підтвердження повноважень у кримінальному провадженні).

Особливо цікавими, як на особисту думку, є позиція щодо позасудового порядку розвязання спорів стосовно порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з’їзд адвокатів України та деяких інших; правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності; моменту вчинення дисциплінарного проступку; пропорційності витрат на правову допомогу; специфіки предмету адвокатських запитів; поняття «зловживання процесуальними правами».

Це видання, без сумніву, буде корисним усім, хто хоче розуміти останні тенденції практики Верховного Суду щодо організації та діяльності адвокатури, та має бути використане при підвищенні кваліфікації адвокатів.

Голова Ради адвокатів Одеської області,
заслужений юрист України
Йосип Львович Бронз