Функціональна структура кримінальної процесуальної діяльності прокурора у досудовому провадженні

Монографічне дослідження присвячене розгляду актуальних питань визначення функціональної структури кримінальної процесуальної діяльності прокурора у досудовому провадженні.

У роботі визначено сучасні методологічні основи дослідження кримінальних процесуальних функцій прокурора у досудовому провадженні.

Досліджено вплив цілей кримінальної процесуальної діяльності прокурора у досудовому провадженні на формування функціональної структури його діяльності.

Обґрунтовано наявність і сформульовано презумпцію «тотального нагляду» прокурора за законністю усіх процесуальних дій і процесуальних рішень піднаглядних йому органів досудового розслідування. Належність певних напрямів діяльності прокурора у досудовому провадженні до системи його кримінальних процесуальних функцій як окремих і самостійних елементів поставлена в залежність від того, чи є вони дотичними до вирішення основного питання кримінального провадження - питання про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовано положення про те, що прокурор не повинен самостійно здійснювати процесуальні дії, бо в такому разі він набуває статусу свідка і підлягає відводу, що суперечить принципу незмінності прокурора у кримінальному провадженні.

Досліджено зв’язок кримінальних процесуальних функцій прокурора з його повноваженнями і предметом відання.

Роботу адресовано аспірантам, науковцям, студентам та практикуючим юристам.

Здійснювана в Україні судово-правова реформа потребує науково обґрунтованих рекомендацій щодо нормативно-правового врегулювання кримінальної процесуальної діяльності суб’єктів кримінального провадження. Одними з найбільш дискусійних питань у теорії кримінального процесу є питання щодо функціональної структури кримінальної процесуальної діяльності прокурора у досудовому провадженні.

Якщо у судовому провадженні функція прокурора є цілком визначеною – підтримання державного обвинувачення, то у досудовому провадженні прокурор здійснює декілька функцій, система і зміст яких у юридичній теорії залишаються невизначеними, дискусійними. Окреслений напрям дослідження є актуальним у зв’язку з тим, що в Україні останніми роками відбулася кардинальна реформа кримінального процесуального законодавства та законодавства про прокуратуру, що вимагає переосмислення функцій прокурора у досудовому провадженні.

Вищезазначене обумовлює необхідність вирішення наукового завдання, зміст якого полягає у комплексному теоретичному дослідженні функціональної структури кримінальної процесуальної діяльності прокурора у досудовому провадженні. Вважаю за необхідне висловити щиру та глибоку повагу науковому керівнику - судді Великої Палати Верховного Суду, доктору юридичних наук, професору Лобойку Л. М. за велику допомогу та підтримку при підготовці цієї роботи.