Науково-практичний коментар Господарського кодексу України

Перший випуск Науково-практичного коментаря Господарського кодексу України побачив світ у 2004 році, зарік з моменту появи самого Господарського кодексу України. Навколо нього точилися і наразі точаться дискусії щодо його ролі в системі правового регулювання.

Те фундаментальне видання вийшло за редакцією академіка НАН України В. К. Мамутова, який був ініціатором створення цього кодифікованого акта. Наступні видання здійснювали його учні та колеги, зокрема в 2012 році, інших роках.

У чинному Господарському кодексі України встановлюються, згідно із Конституцією України, правові основи господарювання, які базуються на основі багатогранності української економіки. Її соціальна спрямованість, а також гармонізація господарських відносин є основою активного розвитку країни, входження в Європейське економічне співтовариство.

Предмет і мета цього фундаментального акта складають важливий компонент в інформаційно-правовому просторі держави, а саме - регулювання господарських відносин способом, що притаманний ефективній їх реалізації в практичній площині.

Праксеологія господарського регулювання правових відносин полягає в урахуванні особливостей різних форм власності, продукуванні законних способів господарювання, захисті прав та інтересів підприємництва. Загальні принципи господарювання доповнюють систему принципів права. Вони закладають економічну багатоманітність та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання.

Господарський кодекс України (далі - ГКУ) не обмежує свободу підприємницької діяльності, а сприяє вільному руху капіталів, товарів та послуг на території України. Ним обмежується державне регулювання економічних процесів, а також забезпечується соціальна спрямованість економіки, добросовісна конкуренція, екологічний захист населення, захист прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Норми ГКУ сприяють захисту національного товаровиробника і забороні незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому наголошується, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. І що важливо - їх рішення в сфері господарювання мають прийматися виключно з фінансових питань.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією. Але безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Чинний ГКУ містить, як відомо, 418 статей, які структуровані в 41 главу. їм надано системне тлумачення, відповідно до правил коментування, з урахуванням вимог, уточнень, роз’яснень та конкретизації нормативно-правового масиву.