Провадження в справах про проступки

З моменту проголошення державного суверенітету України правотворча та правозастосовна діяльність суб’єктів владних повноважень із питань забезпечення функціонування інституту адміністративної відповідальності стала більш розвиненою, набула більш оптимізованих форм і методів втілення в життя. Зазнали змін матеріальні й процесуальні аспекти, які корегувалися з урахуванням суспільно-політичних запитів, зокрема, протидія та боротьба з корупцією та іншими схожими правопорушеннями. Вони є особливо резонними під час реалізації та захисту публічних і приватних інтересів. Водночас структурна й змістова застарілість основ адміністративно-деліктного законодавства досі не дає змогу запровадити справді дієві юридичні механізми здійснення провадження в справах про проступки.

За останні десятиліття до Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. (далі – КУпАП) внесено надзвичайно велику кількість змін і доповнень. Однак це не вирішило окреслену проблему, оскільки він певною мірою послуговується радянськими ідеологічними підходами до процедури накладення на осіб, які вчинили проступок, адміністративних стягнень. Розуміння доцільності прийняття нового кодифікованого акта було закладене ще в положеннях Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98, що зумовило розроблення відповідних законопроектів. Проте виявлені в останніх значні недоліки не дали змогу Верховній Раді України прийняти їх, показали складність процесу ґрунтовного оновлення адміністративно-деліктного законодавства та необхідність подальших теоретико-правових напрацювань у цьому напрямі. Також дедалі більшого значення набуває необхідність упровадження законодавчого акта, присвяченого процесуальним питанням притягнення до адміністративної відповідальності.

Розвиток глобалізованих демократичних поглядів на забезпечення прав і свобод людини під час взаємодії з органами публічної влади, включення їх у правову систему України як держави – учасниці Організації Об’єднаних Націй та Ради Європи відіграє вкрай важливу роль у подальшій європейській інтеграції. Отже, сьогодні чинні норми основного адміністративно-деліктного закону пронизані порушеннями відповідних міжнародних стандартів, без усунення яких складно вести мову про адаптацію до законодавства Європейського Союзу.

 Різноманітні питання щодо провадження в справах про проступки ставали предметом наукового дослідження багатьох учених, низка з яких у сучасній історії заклали основи вітчизняного адміністративно-деліктного права: В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, О.М. Миколенко, С.Г. Стеценко, М.М. Тищенко, В.К. Шкарупа). Останнім часом тривають активні наукові пошуки в аналізованій сфері, які розширили безпосередній предмет дослідження, їх здійснюють В.А. Бердник, С.С. Гнатюк, О.В. Джафарова, Я.В. Задорожня, І.В. Казачук, М.В. Ковалів, В.М. Кондратенко, Р.В. Миронюк, Р.Є. Строцький та інші автори.

Проте поза їхньою увагою залишилися окремі актуальні питання, які мають бути доопрацьовані з урахуванням сучасного законодавчого підґрунтя й теоретико-правових поглядів на процесуальний складник адміністративно-деліктного права та за його межами.

С. Пєтков
доктор юридичних наук, професор