Кримінальна відповідальність за незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги

Згідно з ч. 1 ст. З Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 28 Основного Закону гарантує кожному право на повагу до його гідності, а ст. 29 закріплює право на свободу та особисту недоторканність.

Виходячи із вказаних конституційних норм, кримінальне законодавство України встановлює відповідальність за найбільш небезпечні посягання на зазначені цінності, тим самим підтверджуючи їх значущість як для конкретного індивіда, так і для суспільства загалом. Серед діянь, відповідальність за які передбачена розділом III «Злочини проти волі, честі та гідності особи» Особливої частини Кримінального кодексу (далі - КК) України, - незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (ст. 151).

У правозастосовній практиці цей злочин трапляється рідко, однак недооцінювати його суспільну небезпеку не варто. Як відомо, в Радянському Союзі примусова госпіталізація до спеціальних психіатричних лікарень застосовувалась для боротьби з інакомислячими. Нині ж незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги може вчинятися задля заволодіння нерухомістю потерпілого, з метою усунення «зайвої» людини тощо.

Попри те, що до офіційної статистичної звітності вказане діяння потрапляє щороку, жодного випадку засудження за цей злочин упродовж 2013-2019 рр. не зафіксовано. Більше того, за увесь зазначений період жодній особі не було вручено повідомлення про підозру у його вчиненні. Існують достатні підстави для того, аби стверджувати, що відповідний стан речей значною мірою пояснюється недосконалою редакцією ст. 151 КК України.

Проблемам кримінально-правової протидії незаконному поміщенню в заклад з надання психіатричної допомоги у юридичній літературі приділяється небагато уваги. Серед науковців, які цікавились вказаним питанням, необхідно назвати О.Є. Амосова, Ю.М. Аргунову, М.І. Кажанова, А.О. Байду, В.І. Борисова, С.В. Бородіна, І.А. Вартилецьку, В.К. Грищука, С.Ф. Денисова, К.В. Євстіфеєву, А.О. Жинкіна, В.І. Зубкову, Г.О. Зубова, В.О. Корнієнка, М.Ю. Карасьову, І.В. Кирилюка, Я.Г. Лизогуба, К.О. Марахтанову, О.С. Наумову, А.С. Політову, Г.А. Решетнікову, М.Р. Снахову, Є.Л. Стрельцова, І.М. Тяжкову, М.І. Хавронюка, С.Д. Шапченка та ін. Доводиться, однак, констатувати, що дане питання розглядається переважно на рівні підручників та науково-практичних коментарів. Наскільки авторові відомо, жодного монографічного дослідження, присвяченого проблемам кримінальної відповідальності за цей злочин, не було опубліковано не тільки в Україні, айв державах, кримінальне законодавство яких встановлює відповідальність за вказане вище діяння. Відтак дискусійними на сьогодні є більшість питань відповідальності за незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги.

Метою цієї роботи є комплексна розробка питань кримінальної відповідальності за незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги, а також формулювання на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на удосконалення ст. 151 КК України.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:
• прослідкувати еволюцію законодавства про кримінальну відповідальність за незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги;
• висвітлити основні фактори, які обумовили встановлення кримінальної відповідальності за вказане посягання;
• розглянути особливості кримінальної відповідальності за незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги за законодавством зарубіжних держав;
• проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 151 ККУкраїни;
• дослідити проблемні аспекти диференціації кримінальної відповідальності за незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги;
• розглянути проблемні питання встановлення покарання за вказаний злочин;
• на підставі проведеного дослідження сформулювати пропозиції, спрямовані на вдосконалення ст. 151 КК України.

Своїм приємним обов’язком вважаю висловити щиру подяку рецензентам дослідження - доктору юридичних наук, професору Бурдіну Володимиру Миколайовичу, доктору юридичних наук, доценту Вознюку Андрію Андрійовичу та доктору юридичних наук, професору Письменському Євгену Олександровичу. Слова щирої вдячності за змістовні дискусії адресую також кандидату юридичних наук, доценту Примаченку Віталію Федоровичу.