Право на життя в контексті кримінального провадження: практика Європейського суду з прав людини та законодавство України

Людина є найвищою соціальною цінністю в державі (ст. З Конституції України) і її життя є невід’ємним правом, закріпленим у ст. 27 Основного Закону України. Обов’язок держави - захищати життя кожного. Цей постулат закладений в усіх міжнародних документах з прав людини.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) гарантує право кожного на життя, яке охороняється законом. Тобто над державою тяжіє обов’язок зробити все для убезпечення людського життя.

Зміст права на життя тлумачився й уточнювався Європейським судом з прав людини в численних рішеннях. На думку Європейського суду, право на життя передбачає два основних зобов’язання з боку держави та її офіційних представників. Перше, так зване «негативне» зобов’язання - держава або її офіційні представники мають утриматись від будь-яких дій, наслідком яких може стати позбавлення життя, за винятком установлених обмежень; друге, це «позитивні» обов’язки - держава має захищати життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією.

Тлумачення категорії «право на життя» значно розширено Протоколом №6 до Конвенції від 28.04.1983. Згідно зі ст. 1 Протоколу смертна кара скасовується. Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або страчений. Разом із тим, забороняючи застосування смертної кари в мирний час, Протокол № 6 дозволяє державам застосовувати смертну кару за діяння, вчинені під час війни або при неминучій загрозі війни. Таке покарання застосовується тільки за умови, що така можливість передбачена державою в національному законодавстві. 03.05.2002 підписаний Протокол № 13, який містить абсолютну заборону смертної кари і який набув чинності 01.07.2003. Вичерпний перелік випадків позбавлення життя державою поза порушенням ст. 2 наведений у Конвенції.

На сьогодні відповідно до ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України національне кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов’язковісті яких надана Верховною Радою України, та практики Європейського суд; з прав людини.

Ураховуючи вказані норми національного законодавства, в даному ви данні зібрано нормативні акти, рішення Європейського суду з прав людині та національних судів з питань права на життя в контексті кримінального провадження.