Недопустимі докази за правилами редакції КПК 2018 року

Судова система перебуває у підвішеному стані. Огульна критика судів, зміна влади, незадоволення суспільства повільним розглядом справ - все це є частиною ситуації в яку потрапляє адвокат, коли приймає на себе доручення на захист інтересів підозрюваного і обвинуваченого.

У суспільстві й у політиків існує певне нерозуміння ролі та завдань суду в державі. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд виконує функції процесуального арбітра та вживає заходи для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Вивчаючи судову практику, науковці зазначають, що пересічні громадяни і навіть політики ідеалізують суди і вважають, що суд - це місце досягнення соціальної справедливості. Але в реальності в суді ухвалюється тільки юридично коректне судове рішення, тобто таке, що відповідає принципу верховенства права (ст. 8 КПК України) і сучасним стандартам.

Відомий український вчений В. П. Гмирко, зіславшись на американського адвоката Алана Дершовіца, наголошує: якщо вам потрібна справедливість, не звертайтесь до системи кримінального правосуддя. Там цим не займаються. Завдання кримінального правосуддя не в тому, щоб добитись справедливості, а в тому, щоб досягнути юридично коректного результату, заснованого на законі та принципі верховенства права. І якщо суспільство переконано у винуватості людини і вже винесло свій вирок, але в суд не було подано достатніх доказів вини, людина має бути виправдана. Інакше це виглядає як розправа.

Доки суспільство і політики не усвідомлять справжньої мети кримінального правосуддя, доти триватиме незадоволення судами, хоч як би успішно вони працювали.