Цей посібник спрямований на відображення існуючих правових підходів щодо природокористування і покликаний бути оперативним інструментом у вирішенні колізійних питань та у взаємовідносинах з державними органами; базою нормативних вимог щодо природокористування; запобіжним заходом щодо уникнення помилок та вчинення порушень, опцією досягнення якості розгляду на першій стадії судовог
Командою експертів зібрана практика Верховного Суду у справах, пов’язаних з використанням природних ресурсів, отриманням та анулюванням дозвільних документів у сфері природокористування, взаємодією суб’єкта господарювання та контролюючого органу. Збірник містить основну нормативну базу, судову практику, висновки Верховного Суду, практичні поради та дискусійні питання.
Одним із завдань Верховного Суду є забезпечення однакового застовання норм права судами різних спеціалізацій та можливість розглядати зразкові справи, тобто типові справи, прийняті до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для ухвалення зразкового рішення.
Висновки Верховного Суду, прийняті в межах розгляду конкретної справи у т. ч. пов’язаної з використанням природних ресурсів, є обов’язковими як для суб’єкта господарювання, так і для органів державної влади.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GС], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VІІ). Категорія «легітимні сподівання» за своїм змістом є вимогою передбачуваності закону, адже норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові змогу керуватися цією нормою у своїх діях.
Таким чином, Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, як про це зазначається у частині першій ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантує дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд ухвалює остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів).
Прогнозованість судових рішень та єдність судової практики — одні з ключових очікувань екологічної спільноти.
Водночас природоохоронне законодавство дуже розгалужене, об’ємне, сповнене спеціальними технічними термінами і постійно оновлюється. Досить часто на практиці судді зізнаються, що краще розглянути 10 фіскальних справ, ніж одну екологічну. І цілком прогнозовано, що суд може заплутатися у цих численних нормах. Прогнозовано також, що від компетенції сторін, які беруть участь у справі, залежить обґрунтованість і правильність рішення.
Командою РАЕU зібрана практика Верховного Суду у справах, пов’язаних з використанням природних ресурсів, отриманням та анулюванням дозвільних документів у сфері природокористування, взаємодією суб’єкта господарювання та контролюючого органу. Збірник містить основну нормативну базу, судову практику, висновки Верховного Суду, практичні поради та дискусійні питання.
Цей посібник спрямований на відображення існуючих правових підходів щодо природокористування і покликаний бути оперативним інструментом у вирішенні колізійних питань та у взаємовідносинах з державними органами; базою нормативних вимог щодо природокористування; запобіжним заходом щодо уникнення помилок та вчинення порушень, опцією досягнення якості розгляду на першій стадії судового процесу.
Посібник стане у пригоді для суб’єкта господарювання, центральних та територіальних органів державної влади, судових органів, навчальних закладів.