Монографію присвячено питанням участі сторони захисту під час проведення обшуку та можливостям ефективного забезпечення додержання прав і свобод його учасників. Доведено, що учасників обшуку можна класифікувати залежно від їхнього статусу як сторони кримінального провадження, виду обшуку, наявності можливості ініціювати його проведення, обов’язковості або факультативності їх залучення, місця й ролі в доказуванні та здійснюваних ними функцій.
Сформульовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе значення для науки кримінального процесуального права та правозастосовної практики.
Звернено увагу на поняття видів адвокатської діяльності й механізм її здійснення за наявної потреби присутності адвоката під час проведення обшуку й узгодження положень КПК України з галузевими законодавчими актами; на положення щодо обсягу, порядку та змісту надання правової допомоги обшукуваній особі або іншим особам, які можуть ще не мати визначеного процесуального статусу, чиї права та законні інтереси може бути обмежено або порушено під час проведення обшуку; на зміст етапів проведення обшуку, що в сукупності утворюють комплекс дій і рішень слідчого судді, сторони обвинувачення, захисту й інших його учасників, та рекомендовані дії сторони захисту під час підготовки, безпосереднього проведення, фіксації ходу й результатів обшуку.
Розраховано на адвокатів, суддів, науковців, викладачів і студентів юридичних закладів вищої освіти та факультетів, усіх, хто повʼязаний зі сферою захисту прав людини.
Проблема забезпечення стороною захисту дотримання прав і законних інтересів учасників проведення обшуку традиційно належить до тих, що привертають увагу дослідників через потенційну можливість істотного їх обмеження, втручання з боку правоохоронних органів у сферу приватного життя людини. Обшук як слідча (розшукова) дія є одним із заходів процесуального примусу, під час проведення якого зазнає найсуттєвіших обмежень право на недоторканність особи, її житла, іншого володіння або власності, що зумовлює необхідність чіткого правового регулювання підстав і порядку його проведення, повноважень сторони обвинувачення та слідчого судді, реалізації прав сторони захисту й інших учасників. Згідно з даними офіційної статистики, у 2012 році до слідчих суддів місцевих загальних судів надійшло 2645 клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, у 2013 році – 64227, у 2014 році 67013, у 2015 році – 75162, у 2016 році 94746, у 2017 році – 118884, у 2018 році – 95922, а у 2019 році – 95074, у 2020 році – 97397 клопотань, абсолютну більшість з яких суди задовольнили. Тож з метою недопущення порушення прав особи під час проведення обшуку, що трапляються внаслідок низки обʼєктивних чи субʼєктивних причин, важливою є участь захисника під час цієї процесуальної дії, активна позиція якого спрямована на попередження й усунення таких порушень.
Аспектам допуску адвоката (захисника) до участі в проведенні обшуку постійно приділяють значну увагу науковці й практичні працівники. Водночас здебільшого закцентовано увагу на проблеми забезпечення стороною захис ту дотримання прав і законних інтересів учасників проведення обшуку.
Актуальність дослідження окресленої проблеми зумовлена тим, що имало аспектів забезпечення стороною захисту дотримання інших прав і законних інтересів учасників проведення обшуку наразі розроблено недостатньо або ж не мають однозначного вирішення в правозастосовній практиці, належно не вивчено зазначену проблематику відповідно до вимог Європейського Союзу.
Наведені обставини свідчать про необхідність ґрунтовного дослідження особливостей залучення захисника під час проведення обшуку, захиступрав та законних інтересів учасників його проведення, а також удосконалення законодавчої та правозастосовної практики в цій сфері.
Метою роботи є формулювання наукових висновків щодо характеристики механізму забезпечення стороною захисту дотримання прав і законних інтересів учасників проведення обшуку, виявлення повʼязаних із цим проблем законодавчого, процесуального й тактичного характеру та визначення можливих шляхів їх подолання. Для досягнення означеної мети досліджені Конституція України, чинне кримінальне процесуальне законодавство України й низки інших держав, міжнародні та європейські конвенції, декларації, пакти, угоди, рішення Європейського суду з прав людини, постанови, роз’яснення, узагальнення Верховного Суду України і деяких інших держав, апеляційних та місцевих судів, слідчих суддів, міжвідомчі та відомчі підзаконні нормативно-правові акти з питань здійснення кримінального провадження.
Для ілюстрації важливих положень роботи використано узагальнені дані анкетування 98 адвокатів і 101 слідчого органів досудового розслідування Національної поліції України у м. Києві; зведені результати узагальнення практики надання слідчим суддею дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи за 87 архівними матеріалами кримінальних проваджень, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і наданих протягом 2017–2019 років, порівняльно-правовий аналіз дотримання прав та законних інтересів учасників обшуку житла чи іншого володіння особи, особистого обшуку в Україні та деяких інших країнах англо-американської (Велика Британія, США) та романо-германської (ФРН, Франція) правових систем.
Під час підготовки монографії автором використано особистий багаторічний досвід роботи адвокатом.
З огляду на сучасний стан законодавства та правозастосовної практики автор зробив спробу науково осмислити сутність теоретичного та практичного аспектів процесуального порядку проведення обшуку й участі в ньому сторони захисту, сформулювати низку нових положень, висновків і рекомендацій, які мають вагоме значення для науки кримінального процесуального права України. Зокрема, комплексно розглянуто стан наукової розробленості проблем забезпечення стороною захисту прав і законних інтересів учасників проведення обшуку в Україні, порівняно законодавче врегулювання забезпечення прав та законних інтересів учасників обшуку в Україні й у деяких інших країнах англо-американської та романо-германської правових систем. Крім цього, аргументовано й обгрунтовано, що потребують переосмислення й належного врегулювання положення щодо своєчасного прибуття на місце обшуку й активної участі в його проведенні, що спрямована на дотримання прав і законних інтересів осіб, у яких проводять обшук, а також процесуального порядку обшуку, правильної фіксації та вилучення його об’єктів особами, які його проводять. Крізь призму міжнародно-правових стандартів розглянуто проблеми, пов’язані із захистом прав і свобод особи під час проведення обшуку, коли найсуттєвішою є небезпека порушення чи обмеження прав і законних інтересів його учасників, незалежно від наявності чи відсутності в них визначеного процесуального статусу. Констатовано, що зміцненню гарантій дотримання прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження сприяє визначення напрямів удосконалення КПК України з метою узгодження із загальноприйнятими міжнародно-правовими документами, у яких регламентовано демократичні правові інститути, що можуть бути імплементовані до законодавства України. Акцентовано увагу на випадках відсутності на місці проведення обшуку особи, яка займає певні приміщення, обґрунтовано необхідність унормування обов’язкової участі під час такого обшуку захисника, адвоката чи представника.
Особливу увагу в монографії присвячено найважливішим завданням участі захисника під час проведення обшуку залежно від його етапів. Досліджено неврегульовані й суперечливі питання проведення обшуку за клопотанням сторони захисту, як-от: 1) доказування стороною захисту в суді наявності обстави об’єктивного характеру, що перешкоджали їй виконати ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів; 2) надходження ухвали слідчого судді про проведення обшук до органу Національної полі ції та організація його виконання; 3) застосування під час такого обшуку заходів процесуального примусу; визначення місця зберігання речей і документів, вилучених під час обшуку за клопотанням сторони захисту, протоколу цієї процесуальної дії тощо; надано рекомендації щодо їх вирішення. Не залишилися поза увагою автора питання класифікації учасників обшуку залежно від їхнього статусу як сторони кримінального провадження, виду обшуку, наявності можливості ініціювати його проведення, обов’язковості або факультативності їх залучення, місця й ролі в доказуванні та здійснюваних ними функцій.
Отримані наукові результати впроваджені та використані в науково-дослідній сфері, у освітньому процесі, у законотворчій та практичній діяльності під час проведення наукових досліджень та розробки рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення норм КПК України з питань врегулювання процесуального порядку залучення захисника під час обшуку та забезпечення стороною захисту дотримання прав і законних інтересів учасників його проведення.